2 червня о 12:00 у Лисичанському краєзнавчому музеї (пр. Перемоги, 94) художник Володимир Воротньов передасть у експозицію Лисичанського краєзнавчого музею вугілля з Червонограда і завершить проект ЗА/С ХІД. 

 У рамках проекту ЗА/С ХІД,  ідучи до Лисичанська, Володимир Воротньов здолав пішки із червоноградською вуглиною близько 1000 кілометрів. Така відстань розділяє західноукраїнський Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн та східноукраїнський Донбас. ЗА/С ХІД тривав більше місяця, і розпочався 28-го квітня на шахті “Великомостівська” у Червонограді. Художник відвідав кілька десятків різновелких населених пунктів. Вова Воротньов використав у своїй роботі буденну практику ходіння, як творчий метод живої рефлексії. Такий спосіб пересування передбачав оптимальну швидкість для фіксування та осмислення довкілля - сучасного краєзнавства. 

Свої нотатки та спостереження митець публікував з хештегом #засхід #zasxid у соціальних мережах (на Instagram проекту https://www.instagram.com/za_s_xid, у Facebook-події https://www.facebook.com/events/213043209184930/?ref=ts&fref=ts  та на своїй сторінці https://www.facebook.com/vova.vorotniov). У подальшому всі матеріали зібрані під час проекту будуть  опрацьовані, частково опубліковані та використані для наступних творів автора.

Запрошуємо на зустріч із художником Вовою Воротньовим у Лисичанську.

З  іншим роботами Вови Воротньова можна ознайомитися за посиланнями:
http://www.vovavorotniov.info/
http://czulosc.com/artists/vova-vorotniov/
https://www.instagram.com/vovavorotniov/

Володимир Воротньов - художник зі специфічним бекграундом. Закінчивши художню школу, він відмовився від подальшої художньо-ремісничої освіти, перейшовши у гуманітарні науки, та вивчення філософії, паралельно захоплюючись графіті, скейтбордингом та вуличною субкультурою. У художніх практиках митець експериментує з мовою графіті, вандалізму, шукаючи межу між мистецтвом та немистецтвом. Спираючись на теоретичну базу, Володимир Воротньов у своїй творчості майстерно та іронічно жонглює образами світової культури, створюючи влучні, саркастчні та гостроактуальні висловлювання.

Автор проекту надихається ідеями фланерства (flâneur - “гуляючий” з фр.) про які писали у 19 сторіччі Едґар По (“Людина натовпу) та Шарль Бодлер (“Художник сучасного життя”), а у 20 сторіччі Вальтер Беньямін та Ґі Дебор актуалізували фланерство, як аналітичний інструмент пізнання міста. Володимир Воротньов вдається до фланерства, як до мистецької практики, перетворюючи його на художній жест.