Напередодні святкування Національного свята Республіки Вірменія - Дня Незалежності (21 вересня) Департамент зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності Луганської облдержадміністрації підготував цікаві факти про цю дивовижну країну для подорожуючих українців.

Вірменія - країна в Закавказзі, яка не має виходу до моря. Розташована на північному заході Вірменського нагір'я, між Чорним і Каспійським морями. З півночі і сходу оточена хребтами Малого Кавказу. Рельєф країни в основному гористий, з швидкими річками - 90% площі знаходиться на висоті понад 1000 м над рівнем моря (найвища точка - гора Арагац, 4095 м). Найбільший водойму - озеро Севан.

Клімат Вірменії різноманітний. Країна знаходиться в субтропічному кліматичному поясі, уздовж хребтів центральної частини гірської системи Малий Кавказ. Але, незважаючи на це, субтропічний клімат в Вірменії спостерігається тільки в південній частині країни (в регіоні Мегри) – в цій області ростуть апельсини, лимони, оливки, і інші рослини.

Продукція, що продукти сільського господарства

фрукти (особливо виноград), овочі; худоба

Галузі, промисловість

алмазна обробка, металорізальні верстати, ковальсько-пресові автомати, електродвигуни, шини, в’язаний одяг, трикотаж, взуття, шовкова тканина, хімікати, вантажівки, інструменти, мікроелектроніка, ювелірне виробництво, розробка програмного забезпечення, обробка їжі, коньяк.

Кухня. Вірменська кухня народилася близько трьох тисячоліть тому і є однією з найдавніших в Азії. Цікавим фактом є те,що більшість назв страв походять не від продуктів, а від посуду або способу приготування .

Основа вірменської кухні - свіжі овочі в поєднанні з великою кількістю зелені і ароматних трав: кінзи, естрагону, чебрецю, м'яти, базиліка. Гордість Вірменії - її сири: прісні, солоні і копчені сири з коров'ячого, козячого та овечого молока. Одна з кращих простих вірменських закусок - сир, зелень і овочі, загорнуті в лаваш.

Один з важливих елементів кухні є кисломолочний продукт мацюн. Влітку на його основі готують освіжаючу окрошку, взимку - густий зігріваючий суп. Ще у Вірменії люблять м'ясні, рисові, солодкі і фруктові супи.

Від вибору солодощів будуть розбігатися очі: зацукровані абрикоси, інжир і інші сухофрукти, домашня халва, начинені горіхами персики і гранати,  листкові пироги із солодкою фруктовою начинкою - кята і назук.

З вин краще вибирати не вірменські, а грузинські, які продаються тут у необмеженій кількості. З міцних напоїв пити варто, звичайно, вірменський коньяк і тутову горілку.

Культура.  Вірменії дуже багата. Архітектура церков, часто прикрашених дивовижними елементами різьблення по каменю, є однією з найпомітніших форм мистецтва. VII століття було вищою точкою релігійної- церковної архітектури, хоча в цілому оздоблення вірменських церков скромніше, ніж наприклад у росіян.

Вірменія багата численними хачкарами. Хачкари - кам'яні стели з різьбленим зображенням хреста, встановлені на території Вірменії повсюдно, їх налічується кілька тисяч, і кожен хачкар відрізняється своїм неповторним візерунком.

Композитор Арам Хачатурян і скульптор Хорен Тер- Арутян - великі імена, широко відомі у всьому світі.

Традиційна вірменська музика за звучанням схожа на близькосхідну. І сьогодні гарна народна музика є частиною повсякденного життя в країні.

Вірменська література багата прислів'ями, казками і народними переказами, причому письменники ХХ в. зробили великий внесок у розвиток цього напрямку культури. Родоначальником сучасної вірменської літератури вважається Хачатур Абовян .

Якщо класифікувати територію і народи Кавказу по мовних груп, то три основні такі: кавказька, індоєвропейська і тюркська.

Вірменська мова є представником індоєвропейської групи, причому вірмени - найчисленніша група людей на Кавказі, що володіє одним з індоєвропейських мов. Вважається, що ця мовна сім'я зародилася на заході Туреччини, поширившись на захід, до Європи, і на схід аж до Індії до 1000 року до н.е.

Перша держава на території сучасної Вірменії виникла ще приблизно в 900 році до н.е. і називалася Урарту. Пізніше, близько 180 м до н.е., утворилася Велика Вірменія, яка, то набуваючи великий вплив (в період найвищого розквіту, в I ст до н.е., в неї входили Закавказзі, сучасні Сирія і Палестина, південний схід Туреччини, північ Ірану), то підпадає під вплив римлян, персів, проіснувала до 1472 року, коли стала перської провінцією.

В результаті воєн XIX століття східна частина цієї провінції перейшла до Росії. 21 вересня 1991 року, в результаті розпаду СРСР, Вірменія отримала незалежність.

Референдум про вихід з СРСР і встановлення державної незалежності відбувся 21 вересня 1991 року. 94,9% громадян Вірменії проголосували за незалежність. З тих пір відзначається головне національне свято - День Незалежності Республіки. Декларація про незалежність країни була прийнята Верховною Радою Вірменії роком раніше - 23 серпня 1990 року. Згідно з декларацією, Вірменська Радянська Соціалістична Республіка змінила свою назву і стала Республікою Вірменія.

У День незалежності в Єревані, столиці держави, проводяться численні святкові заходи - від феєрверків до фестивалів. Урочистості розпочинаються з виконання державного гімну. Всюди вивішуються національні прапори, організовуються традиційні кулінарні частування, зірки вірменської естради і танцювальні ансамблі виступають на відкритому повітрі на головній площі Республіки.

Нагадаємо, що територія Вірменії, так само як Азербайджану і Грузії, була окупована більшовицькою Росією 4 березня 1922 року. Тоді частина території сучасної Вірменії контролювалася Росією, а інша частина - Туреччиною. У 1936 році була офіційно створена Вірменська РСР. Як і інші етнічні меншини, що жили в Радянському Союзі при кривавій радянській диктатурі, десятки тисяч вірмен були страчені або депортовані. Прагнення до свободи і незалежності всіляко придушувалися. Починаючи з 1980-х років, потрапивши під міжнародні санкції за агресивну політику і війну в Афганістані, структурні гілки диктатури в СРСР стали слабшати. Їм довелося відмовитися від своєї центральної псевдопролетарской ідеології, яка в кінцевому підсумку зазнала краху. Режим почав стрімко трансформуватися.

Свято незалежності - яскраве свідчення того, що національна свобода має цілком реальні і позитивні обриси. Цю свободу не можна остаточно поневолити. Її не можна знищити, відкинути або забути. Вона передається з покоління в покоління і є надійним фундаментом для розвитку і вдосконалення вірменської громади.

Концерти та музичні виступи, паради і гарний настрій, є прекрасним доповненням до цього національного свята.

Посольство Республіки Вірменія в Україні

Й.В. Пан Андранік Єнокович Манукян

H.E. Mr. Andranik Manukyan

Надзвичайний і Повноважний Посол

Пані Анаїт Македонівна Манукян

Mrs. Anahit Manukyan

З Днем незалежності Вірменії!