Прес-центр20 липня 2019, 10:07

До 5-ї річниці визволення міст Рубіжне, Сєвєродонецьк, Попасна, Лисичанськ від незаконних озброєних формувань. Вічна пам’ять героям.

Микола Балакшей – «Утьос», уродженець Первомайська Луганської області. У мирному житті звичайна людина: школа, університет, своя невелика майстерня по ремонту автомобілів, турбота про сім'ю.

Ось тільки загострене почуття справедливості та любов до свободи були настільки сильні, що привели його на Майдан, а потім у батальйон «Донбас». Він продав бізнес, віддав гроші на потреби батальйону і став «Утьосом» – за назвою великокаліберного кулемета.

І почалося життя, в якому кожен день міг стати останнім. Ситуації були різними: і полювали на ворожий танк, що ховався після нанесення ударів, і відбивали атаку на школу, в якій дислокувався загін. Завдання кулеметника – розчистити дорогу і прикрити фланги, щоб ніхто не підійшов. Брали Попасну, Лисичанськ.

«Утьос» був хорошим стратегом, поводився не як бойова одиниця, яка виконує тільки своє завдання, а бачив картину бою в цілому, міг усе детально спланувати і розробити. Йому б взводом командувати!»– каже про Миколу «Іспанець», його бойовий товариш.

«Два тижні «Утьос» заміняв командира взводу. Пильно стежив за порядком, зовнішнім виглядом бійців. З усіма спілкувався на «ви», дуже вихована й порядна людина», – так відгукується про побратима боєць з позивним «Мандрівник».

Його мужністю захоплювалися друзі й командири, а рідні не знали нічого до серпня. І тільки напередодні подій під Іловайськ Микола поставив їх до відома, в телефонній розмові сказав: «Я не здамся!». Це були останні слова, які вони почули.

Микола зник безвісти в бійні, влаштованій російськими військами 29-го серпня 2014 року, під час виходу по так званому «Зеленому коридору» з Іловайського котла. Він їхав у кабіні вантажівки ЗІЛ у складі автоколони батальйону «Донбас» дорогою з с. Багатопілля до с. Червоносільського. У правий бік машини потрапив снаряд з протитанкового ракетного комплексу «Фагот», ще один снаряд потрапив у двигун вантажівки. «Утьос» загинув разом з чотирма побратимами.

3 вересня тіло «Утьоса» разом з тілами 96-ти інших загиблих у котлі було доставлено до дніпровського моргу. 16-го жовтня він був тимчасово похований на Краснопільському кладовищі Дніпропетровська як невпізнаний Герой.

І лише в січні 2015-го експертиза ДНК допомогла встановити особу бійця.

«Утьос», бувши пораненим в Іловайську, відмовився виходити з бою і чотири доби боровся. Це багато про що говорить», – згадує про нього побратим, наголошуючи на його хоробрості.

Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

1 липня 2015 року на честь Миколи його позивним – «Утьос» – названо один із Танків танкової роти 46-го Окремого батальйону спеціального призначення ЗСУ «Донбас-Україна».

Схиляємо голову в неоплатному боргу.

Герої не вмирають!