Нещодавно кореспонденту ТРК «Україна» Олександру Махову виповнилося 31. Зазвичай у цьому віці все тільки починається: досвід дозволяє отримувати від улюбленої справи задоволення – без нервів, хвилювання, страху помилитися.

З досвідом у Олександра, для його років, можна сказати, якщо не перебір, то повний комплект вже точно. Два різні життя, війна, Південний полюс…

Добре пошукавши в архівах телеканалу «ЛОТ», знайдемо сюжет молодого журналіста Олександра Махова про відкриття у Луганську першого аквапарку. Було це навесні 2009-го, у мирному обласному центрі – перлині краю.

На той момент він вже закінчив навчання на факультеті масових комунікацій Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля і мав трирічний стаж діяльності на телебаченні.

П’ять років потому була ще одна весна, вже трагічна, – на жаль, для Луганщини, «русская». За цей час багато що змінилося і у житті Олександра – після обласного державного телебачення він встиг попрацювати на телеканалі «Ірта» та навіть займався стрінгерством для телеканалу «СТБ».

Миттєвості подій весни 2014-го, початок катастрофи для Донбасу,  Олександр Махов висвітлював як власний кореспондент ТРК «Україна» у Луганській області.

Вже у березні, з розігнанням місцевого Євромайдану, триматися тут було важко, тим більше коли молодий журналіст намагається зробити об’єктивний сюжет в противагу багатьом учорашнім колегам.

Спочатку просто перестали допускати до місця подій, потім почалися загрози і переслідування. Знімальна група протрималася до червня, після чого виїхала до Києва. З того часу минуло вже рівно три роки…

Більше року Олександр у якості кореспондента київської редакції каналу «Україна» висвітлював бойові дії та життя на Сході України – так, як було насправді.

«Я просто виконував свою роботу. Заради наших хлопців на передовій», – зізнався він.

А потім трапився поклик серця. Або малої батьківщини… Луганський журналіст відновив свій військовий квиток та вирушив на захист країни.

За шостою хвилею мобілізації потрапив до складу 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-їокремої мотопіхотної бригади, яка брала участь у боях за Донбас. Майже сім місяців провів у самому пеклі під Горлівкою. До жовтня 2016 року, коли настав час від’їжджати до Києва, Олександр мав звання сержанта.

«Якщо буде потрібно, піду ще раз. Бо це моя рідна земля, – підкреслює він. – У мене немає сумнівів, що рано або пізно зможу потрапити до Луганська – або з мікрофоном, або у військових берцах».

Новим, більш безпечним, викликом для хлопця стала тритижнева антарктична експедиція, яка завершилися лише кілька днів тому. Регулярні звіти Олександра Махова українці мали змогу дивитися у вечірніх новинах ТРК «Україна», коли наставала черга рубрики «Сьогодні в Антарктиді».

«Виявилося, наприклад, що на Південному полюсі не скрізь холодно, як гадає багато хто з нас. Принаймні, там, де були ми, температура повітря досягала нуля градусів за Цельсієм, критичних показників не траплялося», – зізнається Олександр.

Тож він повернувся до мирного життя, але мріє про більше – повернутися у недалекому майбутньому до мирного Луганська.

Мріємо та віримо усі ми…