Виробниче підприємство «Тана» із Сєвєродонецька, яке знаходило поблизу прохідних «Азоту», до початку російського вторгнення виготовляло полімерні гранули для автомобільної, будівельної та меблевої промисловості.

У березні компанія змушена була зупинити виробництво та шукати можливість його відновити у безпечному регіоні країни.

«Тана» мала власні вантажні автомобілі, тож не довелося платити гроші за перевезення обладнання.

Слід зазначити, що з початком війни вартість на вантажні перевезення з Луганщини зросла у 10 разів. Якщо до 24 лютого завантажена машина із Сєвєродонецька до Дніпра коштувала 10 тисяч гривень, то у березні брали 100 тисяч гривень.

Тож, спочатку працівники власними силами вивозили склад готової продукції – її можна було продати і збільшити обігові кошти.

Вже згодом стали демонтувати обладнання у цехах. Робили це в темряві та під обстрілами. Загалом вивезли 50 % оснащення.

Із березня по травень зробили більше десяти рейсів.

Одного разу росіяни відстежили транспорт «Тани» на дорозі  Лисичанськ – Бахмут та скинули снаряд біля складу. На щастя, ніхто не постраждав. Це була остання спроба евакуювати обладнання із Сєвєродонецька.

Все, що врятували, складали у Дніпрі на орендованих складах, згодом вирішили переїхати до Умані. На Черкащині шукали як житло для працівників, так і виробничі приміщення.

Десять родин працівників «Тани» погодилися їхати з Луганщини у новий для себе регіон.

Значну роль у виборі місця для релокації виробництва зіграла допомога партнерів Проєкту «Економічна підтримка Східної України» - Асоціації виробників продуктів харчування «Ukrainian Food», які організували зустрічі з місцевим бізнесом і владою. Завдяки цій співпраці компанія обрала приміщення, яке найбільше задовольняло її вимогам.

У червні «Тана» відновило випуск продукції. Частину клієнтів втратила – вони лишилися на окупованій Херсонщині, а також у Харкові, де щодня лунають обстріли.

Вже на новому місці сєвєродончани змогли відновити експорт – відправили замовлення для клієнтів автомобільної галузі та меблевої промисловості до Бельгії та Німеччини. Поки що на підприємстві працюють шістнадцять людей, хоча до війни було вісімдесят п’ять.

Крім того, «Тана» продовжує виготовляти полімерний ущільнювач для склопакетів, співпрацює з виробниками вікон в Україні, шукає нових партнерів.

Розташування виробництва в Умані на підприємстві вважають логістично вигідним, адже до будь-якого міста України можна доїхати впродовж дня.

Втім, після Перемоги розраховують повернутися на рідну Луганщину і відбудовувати регіон.

А також – розпочати виробництво біорозкладного посуду з кукурудзи, обладнання для кого придбали за кілька місяців до війни.