Прес-центр9 травня 2023, 07:05

Вірю, що ми разом зустрінемо Перемогу й над рашизмом, - Артем Лисогор привітав ветерана Другої світової, сєвєродончанина Євгена Драгомирецького

У День пам’яті та примирення очільник Луганщини Артем Лисогор привітав учасника бойових дій, ветерана Другої світової, Почесного громадянина  міста Сєвєродонецьк Євгена Христофоровича Драгомирецького.

Торік Герой відсвяткував сторіччя та наразі мешкає у Вінниці.

«Моя бабуся казала: «головне, щоб тобі, не довелося побачити війну. На жаль, мені - довелося і, навіть, повоювати. Я знаю, якою ціною ви вибороли Перемогу тоді, а ми маємо перемогти  зараз. Дуже пишаюсь тим, що можу потиснути Вам руку особисто. Вірю, що ми разом зустрінемо Перемогу й над рашизмом!» - звернувся до ветерана Артем Лисогор.

«Я розумію, як складно Євгену Христофоровичу, свідку злочинів нацизму, учаснику подій Другої світової усвідомити, що онуки та правнуки його колишніх «братів по зброї» зруйнували рідне місто ветерана та змусили у такому поважному віці рятуватись від війни. Але він вірить у нашу Перемогу – і ми маємо бути гідними його довіри!» - додав начальник Луганської обласної військової адміністрації.

Євген Христофорович поділився спогадами та наголосив: «Українці - така нація, яка витримає усе заради Перемоги! Слава Україні!»

Аби ветеран завжди був у курсі подій в Україні, у подарунок до свята він отримав телевізор від Луганської облдержадміністрації та Сєвєродонецької громади.

Як розповів Євген Драгомирецький, до війни працював токарем на одному із заводів Одеси, де робили деталі для легкових автомобілів.

У перші дні війни він опинився біля Ялти, звідти його направили до Одеського піхотного училища, а потім до Дніпра. Тут вперше і потрапив під бомбардування. На якийсь час втратив зір від яскравого спалаху – поранений товариш вивів до медиків.

У січні 1942 року на Волховському фронті одного дня привезли чисту білизну і наказали терміново переодягнутися. Євген Христофорович нахилився за одягом, а коли підняв голову, побачив у дереві, що стояло поруч, величезний отвір – лише кілька миттєвостей розділили його з бідою.

Там же, на Волховському фронті, 13 лютого йому в руку влучив уламок. Медики наполягали на ампутації. Однак боєць не погодився – довго лікували, дали другу групу інвалідності та залишили до кінця війни працювати в шпиталі.

«Свого часу медицина зберегла мені праву руку. А потім я, ставши лікарем, цією рукою рятував інших», – згадує Євген Драгомирецький.

Його бойова звитяга відзначена орденами «За мужність» та «Вітчизняної війни», а також 15 медалями.

На завод із такою рукою не візьмуть, вирішив ювіляр, тому після війни обрав медичний інститут.

А по закінченні, у 1956 році, за направленням приїхав працювати на Луганщину. Спочатку у Первомайській, потім у Гірській, а з 1963 року – у Сєвєродонецькій лікарні. Якось запросили сюди на консультацію, зустрів однокурсників та й залишився.

Згодом почав займатися онкологією – це й стало справою всього життя не тільки для Євгена Христофоровича, а й його сина Володимира, який закінчив Луганський медичний інститут.

Багато років працював у онкодиспансері, був його завідувачем. Саме доктор Євген Драгомирецький одним з перших став застосовувати для лікування раку шкіри кріотерапію. У 2000 році, у віці 78 років, він пішов на заслужений відпочинок.

Символічно, що їх із сином спільний «онкологічний стаж» – понад 100 років.