Прес-центр9 грудня 2020, 11:12

За цей рік ми зробили втричі більше для повернення окупованих територій, ніж за усі попередні роки, – Сергій Гайдай

Очільник Луганщини дав оцінку посиленню реінтеграційних процесів, рушійною силою для яких стали результати зустрічі у Нормандському форматі наприкінці минулого року.

Як повідомляють в українській делегації для участі у Тристоронній контактній групі, в країні працюють над подальшим звільненням полонених, забезпеченням повного і безумовного допуску міжнародних організацій до всіх утримуваних осіб, відкриттям протилежною стороною і належним функціонуванням пунктів пропуску через лінію розмежування, виконанням безпекових умов із розмінування та розведення військ, прийняттям інших пропозицій України щодо виконання політичних аспектів Загальних узгоджених висновків Паризького саміту.

Та що змінилося відтоді, через рік, чи став Луганськ ближче до України, наскільки готовий регіон до об’єднання? На ці та інші запитання виданню «Луганщина.UA» відповів Сергій Гайдай.

– Звісно, в країні очікували позитивних змін після зустрічі лідерів чотирьох країн у Парижі. Сподівання були великими. Бо майже всі, від політиків до бабусь, стверджували, що перемовини вже кілька років як зайшли у глухий кут, і ніхто в змозі їх зрушити з місця. В Офісі Президента тривала серйозна підготовка. Не казатиму багато, але зауважу, що для цього були залучені дуже потужні юристи з міжнародного права. І Україна свого досягла.

Однак, як показав цей рік, до перемоги ще далеко…

– Я і не кажу про швидку блискавичну перемогу. В нашій ситуації важливо не тільки повернути тимчасово втрачені території – нам потрібно боротися за уми та серця кожного жителя області, хто залишився на непідконтрольній частині. А для цього вони мають бачити, що тут, на вільній території, значно краще: люди отримують конкурентоспроможну зарплату, відбудовуються об’єкти критичної інфраструктури, залучаються інвестиції.

І вже майже не чути пострілів та вибухів...

– А їх майже не чути вже понад чотири місяці на Луганщині. Коли упродовж всього цього часу щоранку отримуєш зведення, що на передовій тиша, то розумієш – Президентом обраний правильний шлях. Можливо, не такий швидкий, як усім хотілося б, але він вірний.

Згадую, як ще восени 2019 року, коли я тільки отримав пропозицію очолити Луганську область, став ретельніше слідкувати за ситуацією в регіоні, спілкувався з населенням, що мешкає поряд із лінією розмежування і хоче тільки одного – миру. Та ще важче було дивитися в очі військових – тих, які на передовій. Вони з болем у серці казали, як щоденно перебували під обстрілами та бачили смерть своїх товаришів…

Тому потрібно було багато чого змінювати! Ми почали із розведення сил і засобів від лінії розмежування. Це стало гарантом безпеки для подальших кроків. Відновили міст у Станиці Луганській, який усі ці роки залишався єдиною з'єднувальною ланкою з окупованою територією. Але у попередні роки цей зруйнований об’єкт навіть не намагалися відремонтувати, як і сам КПВВ. Ба більше, ми організували великий обмін полоненими (до речі, чекаємо на наступний), домовилися про відкриття ще двох контрольних пунктів – у Золотому і Щасті.

Так, їх відкрили. Втім, коли ними можна буде скористатися?

– Це вже питання не до мене і навіть не до центральної влади. Зі свого боку ми зробили все можливе. Була домовленість про їхнє відкриття з обох боків 10 листопада – ми побудували всю інфраструктуру. У Щасті не просто перехід – якщо раніше люди ходили загалом за пенсіями чи харчовими продуктами, то відтепер там можна отримати безліч юридичних послуг, відправити чи отримати відправлення «Новою поштою», розв’язати питання в «Ощадбанку» тощо. Президент та наші численні міжнародні партнери залишилися задоволеними сучасним КПВВ. Навесні аналогічні сервіси працюватимуть і в Золотому. Наразі там, як і в Станиці Луганській, діють мобільні ЦНАПи, оснащені всім необхідним.

Усі три КПВВ з нашого боку функціонують. Однак протилежна сторона пропускає людей тільки в районі Станиці Луганської. Чому вони не готові виконувати свої обіцянки – краще запитати в них. Можливо, не хочуть, щоб десятки тисяч людей, які щодня користувалися б вищеназваними послугами, бачили ці позитивні рушійні зміни. На собі відчували, що Україна й зокрема Луганщина розвиваються, що тут є майбутнє, насамперед для молоді.

Крім того, дістатися Сєвєродонецька та інших міст стало зручніше.

– Завдяки проєкту Володимира Зеленського «Велике будівництво» нам вдалося залучити багато грошей на капітальні ремонти доріг, лікарень, шкіл, дитсадків. У нашій області це стало запорукою втілення перемовин Нормандської четвірки – ми будуємо, розвиваємось, відкриваємо нові робочі місця. Україна готова повернути свої міста та села.

Так, люди помиляються, і пробачити буде дуже непросто. Але ми повинні. Звісно, не усіх (бойовики та організатори мають відповісти за злочини), проте пробачати потрібно. Це наші українські громадяни.

Повертаючись до вашого питання, зазначу, що за цей рік ми дійсно відбудували близько 200 км доріг. Зараз дістатися від Станиці Луганської чи Щастя до Сєвєродонецька можна вдвічі, а то й втричі швидше, ніж це було ще навесні. Та будуємо ми не показово, не «потемкинские деревни», як це трапляється в наших сусідів, і не тільки поряд з лінією розмежування, а робимо справжні якісні ремонти за європейськими стандартами. А в 2021 році ми відновимо всі основні автомагістралі Луганщини.

Чи може таким похвалитися перед населенням так звана влада на окупованій частині Луганщини?

– Як так сталося, що грошей в області не було, а зараз вони з’явилися?

– Тому що потрібно працювати не тільки з обласним бюджетом, якого катастрофічно не вистачає. Є державні гроші. Та коли в області був низький рівень використання коштів того ж ДФРР, чому цим ніхто не займався? Якщо ми не витрачаємо те, що нам дають, то завтра запропонують ще менше. Так само й з інвестиціями! Багато донорів, які приїхали і почали тут працювати у 2014-2015 роках, із кожним роком обмежують фінансування.

Необхідно було постійно працювати з новими! Зараз самостійно сюди ніхто з великими грошима не приїде. Скільки років луганчанам обіцяли побудувати обласну лікарню? Та довгий час не те що проєкту, навіть земельної ділянки не було. Що ми могли показувати інвесторам? Зараз вже підписані документи з австрійською компанією, яка має значний досвід у будівництві медичних закладів. Вони приїхали, оглянули місце та готові працювати.

Так само й із залізничною гілкою, яка має з’єднати північні райони Луганщини зі всеукраїнською мережею. Слів було багато, але навіть до проєкту справа не доходила. Зараз вже є чітке бачення будівництва.

Цього ж року ми забезпечили капітально відремонтованим житлом переселенців із Золотого, яких бойовики вигнали зі своїх домівок, та молоду сім’ю колишніх полонених. За цей рік ми зробили втричі більше для повернення окупованих територій, ніж за усі попередні.

Крім того, тривають перемовини з партнерами з Чехії щодо придбання електротранспорту для міст Луганщини. Наші французькі партнери вже займаються реконструкцією водопровідних мереж області. Та цьому передувала значна робота на місцях, національному та міжнародному рівнях.

Залученню багатьох інвесторів посприяв той самий «режим тиші», якого вдалося досягти зусиллями Володимира Зеленського.

Команда Президента обрала шлях для мирного урегулювання конфлікту на Донбасі й робить усе можливе та навіть більше для його втілення. Ми віримо, бачимо конкретні кроки і повернемо спокійне життя в регіоні – об’єднаємо дві частини Луганщини.

http://luganskua.com/news/9401-za-tsyei-rik-mi-zrobili-vtrichi-bil-she-d...