Громадськість проти корупції

У ст. 13 Конвенції ООН проти корупції передбачено обов'язок кожної Держави-учасниці вживати належних заходів, у межах своїх можливостей і згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, для сприяння активній участі окремих осіб і груп за межами державного сектора, таких як громадянське суспільство, неурядові організації та організації, що функціонують на базі громад, у запобіганні корупції й боротьбі з нею та для поглиблення розуміння суспільством факту існування, причин і небезпечного характеру корупції, а також загроз, що створюються нею. Цю участь слід зміцнювати за допомогою таких заходів, як:

- посилення прозорості й сприяння залученню населення до процесів прийняття рішень;

- забезпечення для населення ефективного доступу до інформації;

- проведення заходів щодо інформування населення, які сприяють створенню атмосфери неприйняття корупції, а також реалізація програм державної освіти, у тому числі навчальних програм у школах й університетах;

- повага, заохочення та захист свободи пошуку, отримання, опублікування та поширення інформації про корупцію. Можуть установлюватися певні обмеження цієї свободи, але тільки такі обмеження, які передбачені законом і є необхідними:

а) для поваги прав або репутації інших осіб;

б) для захисту національної безпеки, або публічного порядку, або охорони здоров'я чи моральності населення.

Кожна Держава-учасниця вживає належних заходів для забезпечення того, щоб відповідні органи з протидії корупції, про які йдеться в цій Конвенції, були відомі населенню, і забезпечує доступ до таких органів для надання їм повідомлень, у тому числі анонімно, про будь-які випадки, які можуть розглядатись як злочин відповідно до цієї Конвенції.

У ч. 1 ст. 18 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - Закон про корупцію) визначено, що об'єднання громадян, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання, виявлення і протидії корупційним правопорушенням (крім випадків, коли це віднесено законом до виключної компетенції спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції) мають право:

 

1) повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних правопорушень спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, іншим органам, зазначеним у ст. 5 цього Закону, керівництву та колективу підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення, а також громадськості.

Інформування спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції (органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України) відбувається у порядку, установленому Законом України «Про звернення громадян».

Варто звернути увагу, що громадяни та об'єднання громадян наділяються не обов'язком, а лише правом повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних правопорушень.

Якщо особа не скористалась правом на повідомлення, то це не є протиправним діянням. Частина 7 ст. 27 Кримінального кодексу України визначила, що не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого злочину. За таке неповідомлення не передбачено і адміністративної відповідальності.

На відміну від громадян, об'єднань громадян посадові і службові особи державних органів, органів влади АРК, посадові особи місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних державних органів, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів зобов'язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції (ч. 7 ст. 5 Закону про корупцію);

 

2) запитувати та одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування в обсягах та порядку, не заборонених законом, інформацію про діяльність щодо запобігання і протидії корупції.

Порядок доступу до цієї інформації визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вищезазначеним Законом.

Доступ до публічної інформації здійснюється, зокрема, на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом.

Доступ до інформації забезпечується у результаті надання інформації за запитами на інформацію та при систематичному та оперативному оприлюдненні інформації в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах і будь-яким іншим способом.

3) проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів державної влади.

Громадська експертиза діяльності органів виконавчої влади є складовою механізму демократичного управління державою, який передбачає проведення інститутами громадянського суспільства оцінки діяльності органів виконавчої влади, ефективності прийняття і виконання такими органами рішень, підготовку пропозицій щодо розв'язання суспільно значущих проблем для їх врахування органами виконавчої влади у своїй роботі.

Під інститутами громадянського суспільства слід розуміти громадські організації, професійні та творчі спілки, організації роботодавців, благодійні і релігійні організації, органи самоорганізації населення, недержавні засоби масової інформації та інші непідприємницькі товариства і установи, легалізовані відповідно до законодавства.

 

4) брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання і протидії корупції.

Порядок підготовки парламентських слухань визначено Регламентом Верховної Ради України. Парламентські слухання у Верховній Раді проводяться для вивчення питань, що становлять суспільний інтерес та потребують законодавчого врегулювання.

 

5) вносити пропозиції суб'єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання і протидії корупції.

Відповідно до статті 93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України;

 

6)проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання і протидії корупції;

 

7)проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання і протидії корупції.

Закон України «Про інформацію» визначає, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію забезпечується, зокрема: обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначати спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

 

8) здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції, з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству.

Громадський контроль можуть здійснювати громадські ради, які діють при органах виконавчої влади.

Для поглиблення партнерських відносин із громадськістю, створення ефективних організаційних та правових умов для всебічної реалізації громадянами конституційного права на участь у підготовці органами виконавчої влади нормативно-правових актів, налагодження постійного діалогу з усіма соціальними групами населення та об'єднаннями громадян відповідна Громадська рада діє також і при Держфінінспекції України. Про свою діяльність, прийняті рішення та їх виконання Громадська рада систематично інформує громадськість через засоби масової інформації та веб-сайт Держфінінспекції України.

 

Кочетова О.М., головний спеціаліст з питань запобігання

та виявлення nbsp; корупції Державної фінансової інспекції в Луганській  області