28 липня 2011 року Україна святкуватиме 1023-річчя хрещення
Київської Русі. На веб-сторінці Державного архіву Луганської області в розділі
«Документальні виставки он-лайн» розміщено виставку архівних документів «До
річниці хрещення Київської Русі».

Будівництво храмів на Луганщині
почалося у XVIII столітті. У другій половині цього століття були освячені десятки церков, у
тому числі у Кам’яному Броді (1761р.), Вергунці, Старобільську, Біловодську,
Білокуракиному, Марківці, Сватовому, Лозно-Олександрівці, Дмитрівці (1766р.),
Комишевахі (1781р.), Микільському (1782р.), Макаровому Яру (1784р.),
Олександрівці, Жовтому (1785р.), Фащівці (1786р.), Новобожедарівці (нині
Кружилівка), Павлівці (нині Брянка), Михайлівці, Старому Айдарі (1787р.),
Аннинській, Нещеретовому (1795р.) та інших населених пунктах.

У першій половині XX ст. приходи Луганського
краю знаходилися у складі Харківської та Катеринославської єпархій.

 У 1916 році у Харківській єпархії було
засновано Старобільську кафедру вікарного єпископа.

У 1925 році утворена Луганська
єпархія.

У 1920-1930 роках існувала
Лугансько-Донецька єпархія Української соборно-єпископської церкви (УСЄЦ).

Православні церкви
підпорядковувалися Воронезькій, Донській, Катеринославській, Подільській,
Харківській духовним консисторіям.

Греко-католицька церква належала
до Тираспольської Римо-католичної духовної консисторії.

Вірменський молитовний будинок
опікувавсяМахичевано- Бесарабською
Вірмено-Григоріанською єпархіальною
консисторією.

Встановити вищестоящі установи
синагог та лютеранської церкви за документами не вдалося.

За станом на перше травня 1927
року в Луганському окрузі зі 106 громад 56 парафій залишалися в юрисдикції
ієрархів Української православної церкви (Українського екзархату Руської
православної церкви), у Старобільському окрузі – 97.

Аграрна колонізація наприкінці XIX ст. спричинила в краї
значне зростання кількості німецьких поселень. Німці-колоністи переважно
сповідували лютеранство. У 1897 році у Слов’яносербському і Старобільському
повітах мешкало 1596 лютеранин і 11 менонітів. У Луганську нараховувалося 103
лютеранина, які утворили свою громаду і побудували кірху. За станом на 1925 рік
у сільськогосподарських колоніях Луганського округу нараховувалося 6430 німців,
які, за повідомленням влади, складали 2% всього населення краю. Молитовні
будинки існували у Луганську, а також у колоніях Азарівка, Будьонівка,
Бурчак-Михайлівка, Дрейліндер, Енгельса, Ленінфільд, Лібкнехта, Шмідта. У них
не було власних священнослужителів. Релігійні потреби лютеран краю задовольняв
пастор з Луганська.

Іудаїзм у краї наприкінці XIX ст. був другою за чисельністю конфесією. У 1884 році у Бахмутському повіті мешкало 2610
євреїв, які майже всі без винятку сповідували іудейську віру. За даними
перепису 1897 року, у Бахмутському і Слов’яносербському повітах
числилося 9548 і 2698 іудеїв. З 20404 осіб, що проживали в Луганську, 1449 були
єврейської національності. А в 1911 році їхня кількість у місті зросла до 5554
чоловік. За офіційними даними у Луганському окрузі в іудейських громадах
нараховувалося 1737 віруючих. Іудеї мали свої молитовні будинки – синагоги, які
були збудовані у Луганську, Алчевську, Іванівці, Лозовій Павлівці (нині
Брянка), Алмазному. У Луганську діяли три синагоги: Литовська, Реміснича і
Хоральна. Найбільша з них – Литовська. Станом на 1925 рік у громаді об’єднувалося 207 іудеїв.

Поява католицизму на Луганщині
пов’язана з переселенням до краю
передусім поляків. У 1884 році у Бахмутському повіті нараховувалося 848
католиків, а за даними перепису 1897 року їхня кількість збільшилася до 4178 осіб. У Слов’яносербському повіті католицьку віру сповідували 905
осіб. У Луганську у 1895 році проживало 65 католиків. На рубежі XIX-XX ст. у Донбасі
розпочалося будівництво католицьких храмів. У Кадіївці у 1896 році був
споруджений Антонівський костьол. У Луганську у 1902 році був заснований
католицький молитовний будинок Бахмутської парафії Тираспольської
римсько-католицької духовної консисторії. А в 1904 році на його місці був
зведений костьол в ім’я Різдва Богородиці. Храм
обслуговував католиків Луганська, Попасної, Алмазної, а також поселень
Маріупольського повіту. Станом на 1924 рік на Луганщині було зареєстровано три католицькі
громади. У луганській громаді було об’єднано 230 католиків, навколо
Антонівського костьолу гуртувалися 400 осіб з Кадіївки, 121 католик увійшли до
складу релігійної громади в колонії Козаківка Новосвітлівського району.  

На території нинішньої Луганської
області відбулося багато змін
адміністративно-територіального характеру. Адміністративно- територіальний
устрій за метричними книгами поділяється на період перебування території
Луганщини у складі: губерній-повітів-волостей (1782-1923рр.) – Донецька,
Воронезька, Катеринославська, Харківська губернії,   Бахмутський, Куп’янський, Слов’яносербський,
Старобільський повіти та Область Війська Донського; губерній-округів-районів
(1923-1925рр.); округів-районів (1925-1930рр.).

Одним із видів документів, що
відкладався у діяльності церков були метричні книги, які починаючи з 1986 року
стали надходити на державне зберігання до Державного архіву Луганської області.

Метричні книги – це специфічний
вид документів для реєстрації народження, шлюбу та смерті окремих людей.
Сьогодні вони – документи Національного архівного фонду.

У Державному архіві Луганської
області зберігаються метричні книги 266 православних парафій, римо-католицизм і
григоріанство представлені по одній релігійній установі, лютеранство – двома.

 Загальна кількість метричних книг становить
2940 , хронологічні межі охоплюють 1787-1927 роки.

Порядок ведення метрик був
встановлений у травні 1722 року указом Петра I і до утвердження радянської
влади не змінювався.

Ведення записів було надано
духовенству, яке засвідчувало церковні обряди: народження-хрещення,
шлюб-вінчання, смерть-поховання.

Церковні книги православної
церкви велися старослов’янською мовою, інших конфесій – латинською,
староросійською, німецькою та на ідиші.

Метричні книги православних
парафій складаються з трьох частин: про
народження, шлюб та смерть.

У першій частині наявна
інформація про дати народження і хрещення, населений пункт, в якому народилася
дитина, її ім’я; ім’я, по батькові та прізвище батька із зазначенням
соціального стану; ім’я матері та відомості про хрещених батьків. Хрещення
відбувалося в день народження або на наступний день.

У другій частині міститься така
інформація: дати щодо оголошення наречених про вступ до шлюбу, вінчання; назви
населених пунктів де мешкають наречені; ім’я, по батькові та прізвище
нареченого, його вік, соціальний стан; ім’я, прізвище нареченої, її вік. Далі повідомляється про вступ до шлюбу
вперше, чи він або вона є вдівцем чи вдовою. Наприкінці містяться відомості про
вінчальних батьків та священика, що здійснив обряд.

У третій частині подається
інформація про померлу людину: ім’я, прізвище, вік, причина смерті. Також
вказується прізвище священика, що проводив поховання. Поховання здійснювалося через
дві ночі.

Записи проводилися священиком,
підписувалися всіма церковними служителями.

По закінченню місяця у кожній
частині робився статистичний підрахунок народжених, померлих за статтю і в
цілому. Крім того, в кінці року складався «экстракт» на померлих, в якому
зазначалися хвороби чоловіків і жінок та їх вік. Кількість здійснених шлюбів
підраховувалася щомісячно та по закінченні року.

Метричні книги греко-католицької
церкви мають ті ж самі відомості, що і православні.

Найповнішу інформацію містять книги
іудейського віросповідання. Крім вищезазначених записів, у книгах зазначалося й
таке: місце походження, рід занять батьків та чиї вони діти; професія осіб, що
вступали до шлюбу та померли.

Інформацію до метричних книг
доповнюють шлюбні обшуки – документ що передує метричному запису при укладанні
шлюбу. Вони зберігаються у фондах Ф-49 „Олександро-Свірська церква, с. Кам’янка
Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії”, Ф-52 „Покровська церква,
с. Біле Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії”, Ф-55 „Георгієвська церква, с. Вергунка, Слов’яносербського
повіту Катеринославської губернії”. До обшуків вносили основні біографічні
відомості про наречених: вік, місце народження, походження, соціальний стан,
місце постійного проживання. Підставою для його складання служили метричні
виписки, паспорти, послужні списки, довідки та інші документи, що засвідчували
особу.

Відомості про час будівництва
храму, його тип, майно, розмір земельного наділу, підсобні будівлі, наявність
парафіяльної школи тощо містять клірові відомості, які відклалися у фонді Ф-45
„Соборо-Миколаївська церква, м. Луганськ Слов’яносербського повіту
Катеринославської губернії”. Вони є
статистичним джерелом про кількість жителів у населених пунктах парафії, її
розподіл за соціальним станом та статтю. Вона складалася щорічно і фіксувала
всі зміни які відбувалися у парафії – ремонт, будівництво, візи вищих церковних
ієрархів, відкриття шкіл, приєднання чи від’єднання населених пунктів тощо.
Цінним є розділ «О притче означенной церкви». У ньому містяться послужні списки
священика, дяка, паламаря та інших церковників, відомості про їх вік, освіту,
сімейний стан, поведінку на службі та в побуті. Це дозволяє простежити
походження, службову діяльність, родинні зв’язки духовних осіб та
членів їх сімей з представниками інших
станів.

Довідковим апаратом до метричних
книг є описи, які складено за географічною ознакою та хронологією записів про
народження, шлюб, смерть. До деяких з них органи юстиції області передали
поіменні алфавітні книги.

Бази даних до метричних книг не
складалися. Страховий фонд на них не створювався. Повних та вибіркових публікацій метричних
книг не має.

Інформація, що наявна у метричних
книгах, використовується для соціально-правового захисту громадян
(підтвердження народження, смерті, як непрямий доказ при встановленні
національності тощо), генеалогічних, історико-статистичних досліджень, при
вивченні ментальності етносів (дотримання посту, залежність імен у
новонароджених від релігійних свят, динаміка народжуваності тощо). Такий спектр
використання цих документів пояснює інтерес до них у користувачів. Це спонукало
до укладання каталогу метричних книг.

Зведений каталог метричних книг,
що зберігаються в Державному архіві Луганської області, систематизовано за
релігійними течіями: православ’я, греко-католицизм,
іудаїзм, лютеранство, григоріанство.

У межах кожної конфесії переліки
релігійних установ подано відповідно до адміністративно-територіального поділу,
прийнятого у державі на час створення метричних книг.

Назви парафій у межах
адміністративно-територіального устрою складені в алфавітному порядку.

Назви населених пунктів вказані
за наявними метричними книгами і винесені в географічний покажчик, в якому
використана така схема: назва населеного пункту, приналежність на момент
складання метричних книг та сучасне адміністративно-територіальне
підпорядкування.

Принагідно зауважимо про
відсутність довідників з адміністративно-територіального поділу України,
зокрема тодішньої території Луганщини. Це не дозволило більш детальніше
визначити підпорядкування наявних населених пунктів (волость) та в повному
обсязі склад парафій, а також встановити сучасну назву деяких адміністративних
одиниць.