У другому виданні чисельні архівні матеріали надруковані в кольорі, тобто повністю відповідають оригіналам. У підготовці книги до друку, крім співробітників СБУ, брали участь представники Міжнародного благодійного Фонду «Україна 3000», Українського інституту національної пам’яті, Державного комітету архівів України. У презентації брав участь директор Держархіву Луганської області Старовойтов М. М., який зазначив, що правда про ці трагічні сторінки нашої історії повинна бути доступна широкому загалу.  Презентована книга «Розсекречена пам’ять» та науково-документальне видання «Голодомор на Луганщині 1932-1933 рр. Документи. Аналіз. Коментарі» авторів Старовойтова М.М., Михайличенко В.В. містять документально підтверджені факти, і саме з таких джерел сучасна молодь повинна дізнаватися історичну правду. Під час презентації Старовойтов М. М. дав інтерв’ю місцевій телерадіокомпанії ЛОТ. Він зазначив, що у 1932 році владою навмисно організовано експорт зерна з України, ліквідуючи при цьому навіть посівні фонди. За злісне невиконання плану хлібозаготівлі застосовувалися репресії, накладалися непосильні штрафи. Комори селян були спустошені, голодні люди доведені до відчаю. Про наростання трагічного становища в Україні свідчить жахливий випадок, який стався в квітні 1933 року в дитячому будинку м. Старобільська, де від голоду померли діти (38 осіб) віком від 2 тижнів до 12 років. У записі про причину смерті вказано «голодная болезнь». Дитячу смерть не можна виправдати нічим, тим паче, що ці діти були під опікою держави. За словами Старовойтова М. М. цей випадок є прямим доказом про злочин влади щодо дітей, а події 1932-1933 років є геноцидом Українського народу, що роками намагались приховати чи видати за трагічний збіг обставин.