Однією з найстрашніших сторінок людської історії стала історія фашистських концентраційних таборів. Концтабори не дарма отримали назву таборів смерті, з 1933 по 1945 рік через них пройшло близько 20 мільйонів осіб із 30 країн світу, із них близько 12 мільйонів загинули, при цьому кожен п'ятий в'язень був дитиною.

У пам'ять про загиблих і тих, хто вижив, щорічно 11 квітня в усьому світі відзначається Міжнародний день звільнення в'язнів фашистських концтаборів. Ця дата була обрана і затверджена ООН не випадково. Вона була встановлена в пам'ять про інтернаціональне повстання в'язнів концентраційного табору Бухенвальд, що відбулося 11 квітня 1945 року. Міжнародний трибунал в Нюрнберзі у 1946 році визнав, що ув'язнення в неволю мирних громадян іноземних держав, так само як і використання їх праці у примусовому порядку на користь Німеччини, був не тільки військовим злочином гітлерівського режиму, але й злочином проти людяності.

Непосильна рабська праця, жахливі умови утримання, побої і знущання з боку наглядачів, ненадання медичної допомоги самим негативним чином позначалися на здоров'я, тривалості їх життя і психо-емоційному стані жертв нацизму.

З моменту закінчення Другої світової війни минуло вже багато років, здається, це було вже дуже давно. Але тільки не для в'язнів, які особисто пройшли крізь жахіття фашистських катівень. Біографії цих людей — це справжні уроки мужності для представників підростаючого покоління. Зберегти пам'ять про них священний обов'язок кожного.

Тільки зберігаючи пам'ять про ті страшні події і віддаючи шану загиблим і тим, хто вижив у тому пеклі людям, можна сподіватися на те, що подібне більше ніколи не повториться в людській історії.

Трагедія Другої світової війни не повинна повторитися.

На обліку в органах соціального захисту населення області перебуває 71 жертва нацистських переслідувань, у тому числі:

9 колишніх неповнолітніх (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язнів концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків та

3 колишніх малолітніх (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язнів концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаних інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин.

Відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» зазначена категорія громадян користуються такими пільгами:

1) безоплатне одержання ліків за рецептами лікарів;

2) першочергове безоплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);

3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;

4) 100, 75, 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у жилому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);

5) 100,75, 50-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) в межах середніх норм споживання;

6) 100, 75, 50-відсоткова знижка вартості палива, у тому числі рідкого, у межах норм, установлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;

7) користування в разі виходу на пенсію (незалежно від часу виходу) чи зміни місця роботи закладами охорони здоров'я, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;

8) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;

9) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

10) виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;

11) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати терміном до двох тижнів на рік;

12) переважне право на залишення на роботі в разі скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування в разі ліквідації підприємства, установи та організації;

13) першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом;

14) одержання позики на індивідуальне (кооперативне) житлове будівництво з погашенням її протягом десяти років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва, а також одержання позики для будівництва або придбання дачних будинків і благоустрою садових ділянок;

15) першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів з будівництва та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і спорудження садових будинків;

16) позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата в розмірі 20 відсотків тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів;

17) першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;

18) позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення, а також обслуговування службами соціального захисту населення вдома. У разі неможливості здійснення такого обслуговування заклади соціального захисту населення відшкодовують витрати, пов'язані з доглядом за цією особою, в порядку і розмірах, установлених законодавством.

Пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Щороку до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 16 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Людмила Король