Однією з найстрашніших сторінок людської історії стала історія фашистських концентраційних таборів. Концтабори не дарма отримали назву таборів смерті, з 1933 по 1945 рік через них пройшло близько 20 мільйонів осіб із 30 країн світу, із них близько 12 мільйонів загинули, при цьому кожен п’ятий в’язень був дитиною.

У пам’ять про загиблих і тих, що вижили, щорічно 11 квітня в усьому світі відзначається Міжнародний день звільнення в’язнів фашистських концтаборів. Ця дата була обрана і затверджена ООН не випадково. Вона була встановлена в пам’ять про інтернаціональне повстання в’язнів концентраційного табору Бухенвальд, що відбулося 11 квітня 1945 року. Міжнародний трибунал в Нюрнберзі у 1946 році визнав, що ув’язнення в неволю мирних громадян іноземних держав, так само як і використання їх праці у примусовому порядку на користь Німеччини, був не тільки військовим злочином гітлерівського режиму, але й злочином проти людяності.

Непосильний рабська праця, жахливі умови утримання, побої і знущання з боку наглядачів, ненадання медичної допомоги самим негативним чином позначалися на здоров'я, тривалості їх життя і психо-емоційному стані жертв нацизму.

На обліку в органах соціального захисту населення області перебуває 45 жертв нацистських переслідувань, у тому числі:

7 колишніх неповнолітніх (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язнів концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків та

2 колишніх малолітніх (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин.

У рамках Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» здійснюється соціальний і правовий захист зазначеної категорії громадян.

З моменту закінчення Другої світової війни минуло вже багато років, здається, це було вже дуже давно. Але тільки не для в’язнів, які особисто пройшли крізь жахіття фашистських катівень. Біографії цих людей — це справжні уроки мужності для представників підростаючого покоління. Зберегти пам'ять про них – священний обов'язок кожного.

Тільки зберігаючи пам’ять про ті страшні події і віддаючи шану загиблим і тим, хто вижив у тому пеклі людям, можна сподіватися на те, що подібне більше ніколи не повториться в людській історії.

Трагедія Другої світової війни не повинна повторитися.

Людмила Король