Голодне лихоліття 1932-1933-го – не просто історична минувщина, а незагойна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь. Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам’ятність породжує бездуховність, котра, наче ракова пухлина, роз’їдає тіло й душу нації – перекреслює її історію, паплюжить традиції і руйнує соціокультурну самобутність народу.

Традиційно, у четверту суботу листопада в Україні відзначають пам’ятний день жертв Голодомору 1932-33 років. З нагоди відзначення пам’ятної для українського народу дати в соціальних закладах, інтернатних установах системи соціального захисту населення Луганської області було на будівлях приспущено Державні Прапори, проведено виставку стіннівок та тематичні вечори, колективи та мешканці будинків-інтернатів переглянули відео-спогади очевидців голодоморів, архівні матеріали того часу, які тривалий період не оприлюднювались. Було організовано книжкові виставки «Навічно в пам’яті людській». Традиційно о 16:00 установи приєднались до загальнонаціональної хвилини мовчання та всеукраїнській акції «Запали свічку пам’яті», під час якої запалили десятки свічок біля Меморіалів Голодомору та на підвіконнях осель - на знак скорботи і пам’яті про мільйони загублених життів наших співвітчизників.

Інна Сердюкова