Шановні жителі Луганщини!

29 серпня 2014 року – сумна та драматична дата в новітній історії України і хроніці нашої війни за незалежність. Тоді весь світ дізнався про українське місто Іловайськ.

При виході з оточення так званим «гуманітарним коридором» колони з нашими військовослужбовцями та добровольцями були впритул розстріляні ворожою зброєю. Це стало для них дорогою смерті. Загинули 366 захисників України.  

Пам’ятаю, як з усіх ЗМІ лунало: сталося найгірше – російське вторгнення.  

Відтоді виміром офіцерського безчестя, військового злочину стали дії російських командирів, домовленості з якими, як виявилося, нічого не варті.

За роки неоголошеної війни загинуло близько чотирьох тисяч українських воїнів. За кожною цифрою – перерване людське життя, горе рідних, непоправна втрата для України. Бо йшли боротися за Україну кращі її сини і доньки, і віддавали за неї свої життя.

Кожен загиблий, відзначений він орденами та медалями чи ні, – Герой. Своїми жертовними вчинками українські воїни довели як треба любити рідну землю, з гідністю виконувати свій обов’язок, бути вірними присязі та побратимам. 

Нездоланий дух українського воїнства та відчайдушність, відвага та хоробрість – завдяки саме цим рисам національного характеру ми спромоглися зупинити розповсюдження ворожої навали.    

Мені соромно за тих, хто дозволяє собі з комфортних кімнат та свого ситого життя критикувати наших воїнів. Це ті, хто не знає, що таке, коли поруч розривається міна чи реактивний снаряд, коли треба подзвонити мамі свого друга и сказати, що її син загинув, або потрапив у полон.

Ми, українці, збережемо у серці ім’я кожного нашого воїна, хто віддав життя за незалежність, суверенітет, територіальну цілісність рідної країни!

Живі, поки пам’ятаємо!

Голова Луганської обласної державної

адміністрації – керівник обласної

військово-цивільної адміністрації                                          Сергій ГАЙДАЙ