СЕЗОННИЙ ГРИП ТА ГРВІ У ДІТЕЙ: ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ
Д.мед.н. Сіротченко Т.А.
ЛДМУ, кафедра педіатрії з дитячими інфекціями
Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), до складу яких входить й сезонний грип, належать до розповсюджених хвороб, що протягом багатьох років за частотою випадків перевершують всі інші інфекційні хвороби разом. Провідна роль в структурі ОРВІ належить, безперечно, грипу, оскільки тільки віруси грипу викликають епідемії і пандемії і приносять великий економічний збиток державі. Групу ризику щодо захворюваності ГРВІ та грипом складають діти раннього віку, діти з порушеннями імунітету або з хронічними захворюваннями. Швидкість та якість одужання дитини на 70-80% залежить від параметрів її власного імунітету, що формується способом життя, і, тільки на 20-30% ці показники залежать від лікарської стратегії й тактики.
Незважаючи на успіхи фармакотерапії сезонний грип і інші ГРВІ залишаються погано контрольованими інфекціями. Причинами цієї парадоксальної ситуації можна вважати те, що вірусів ГРВІ існує більш ніж 300 типів, а кожна дитина має змогу виробити тільки нетривалий імунітет на відповідний її хворобі тип вірусу. Також має значення швидкість розповсюдження і інтенсивність формування уражень органів та систем, змішаний характер вірусних та бактеріальних інфекцій, мінливість властивостей вірусів та їх стійкість до дії певних препаратів, що швидко формується, нераціональна фармакотерапія, відсутність повної специфічної профілактики ГРВІ (за винятком грипу). Захворюваність на сезонний грип в вигляді епідемічних спалахів щорічно реєструється в усіх регіонах України в зимовий період, але локальні спалахи підтримують захворюваність протягом всього року.
В Україні щорічно реєструють понад 15 млн. хворих на ГРВІ/грип, 60-70 % хворих - це діти та підлітки, з яких, за даними статистики, близько 10-15 % хворіють на сезонний грип. Школярі можуть «підхоплювати застуду" до 12 разів на рік, діти дошкільного віку мають 6-8 випадків ГРВІ на рік. Обумовлене грипом зниження захистної функції організму, глибоке пригнічення функціональної активності різних ланок імунної системи приводять до загострення багатьох хронічних хвороб, а також до виникнення тяжких вторинних бактеріальних ускладнень. Це дає можливість розглядати грип як чинник, що значно підвищує показники ускладнень та смертності в цілому, додаючи проблемі лікування і профілактики грипу особливу значущість і актуальність.
У передепідемічний період в першу чергу необхідним є комплекс санітарно-оздоровчих заходів (особливо для груп підвищеного ризику: вагітні жінки; діти раннього віку; діти, що відвідують дитячі колективи; діти, що мають хронічну соматичну патологію), використовуючи засоби специфічної профілактики (вакцинація проти грипу), та засоби, що підвищують захисні сили організму, які здатні в 2-3 рази знижувати захворюваність. Вакцинацію краще починати до початку сезону грипу. Треба враховувати строк в 1–2, а краще 2–3 тижні, що необхідні для створення специфічного імунитету. Профілактичний ефект вакцинації проти сезонного грипу складає 70-90%, у дітей раннього віку ступінь захисту буває трохи нижчим, ніж у школярів та дітей, що не входять до груп ризику. В Україні застосовуються відомі та безпечні протигрипозні вакцини: грипол, ваксігрип, інфлювак, флюарікс.
Грип є інфекцією дихальних шляхів. Вірус передається тільки через хвору людину, яка є небезпечною для оточуючих протягом всього періоду лихоманки тому, що вірус в величезній концентрації виділяється під час чхання, дихання, кашлю, розмови.
Для сезонного грипу у дітей є характерними наступні ознаки:
· хвороба починаєтся гостро, иноді раптово, з температури (до 39-40º C), ознобу; головного болю, безсоння протягом 3-5 діб;
· можливі марення, галюцінації, нудота або блювання (після вживання їжи або води);
· поспіль з’являється покашлювання, закладеність носу, біль в горлі; в тяжких випадках – носові кровотечі, судоми, втрата свідомості
· Специфічним симптомом сезонного грипу є сегментарний набряк легень. Він виникає в результаті порушення кровообігу в межах одного сегменту або долі легені. Небезпечним є те, що сегментарний набряк легень практично не має діагностичних клінічних проявів, визначається тільки при рентгенологічному обстеженні. Тому всім дітям із підозрою на грип повинні робити рентгенологічне обстеження.
Тривалість захворювання – близько 7-10 діб. Після грипу протягом 2-3 тижнів можуть зберігатися прови постінфекційної астенії: слабкість, втомлюваність, головний біль, порушення сну. В цей період дитина повинна більше відпочивати, якісно та вчасно харчуватись, гуляти на свіжому повітрі, не мати активного фізичного навантаження. Про це слід пам’ятати як батькам, так і вчителям. Ускладнення (отіт, сінусіт, гнійний ларінготрахеобронхіт, пневмонія) можуть формуватись в будь-який термін хвороби. Але останнім часом у дітей реєструється зростання чисельності рецидивуючих хронічних захворювань органів дихання, що дуже повільно піддаються впливу антибіотикотерапії.
У дітей раннього віку сезонний грип має певні особливості:
· захворювання починається поступово, з незначного подйому температури, спочатку симптоми інтоксикації відсутні, діти відмовляються від годування, втрачають вагу, визначається легка закладеність носу та незначний кашель.
Але, незважаючи на відносно легкий початок хвороби, перебіг сезонного грипу у цих дітей часто має більш тяжкі прояви (розлади центральної нервової системи, стенози гортані, задуха, тяжкі пневмонії).
Тому, для успішної боротьби з клінічними випадками сезонного грипу лікування повинно базуватися на сукупності даних епідеміологічного аналізу, даних про конкретних збудників захворювань і комбінованого алгоритму використання лікарських засобів з різним механізмом дії. Під час епідемічного періоду або сезонного підйому захворюваності, протягом перших 48 годин після проявів перших ознак хвороби необхідно інтенсивно використовувати препарати першої лінії захисту — специфічні хіміопрепарати, що мають широкий спектр антивірусної активності: хіміопрепарати, інтерферони та їх індуктори - ремантадін або його аналоги - альгірем, арбідол, аміксін, анаферон, грипферон, реаферон, циклоферон, віферон. Потім головними стають засоби симптоматичної терапії.До них відносять жарознижуючі, засоби проти кашлю, препарати, що сприяють розрідженню та відходженню мокротиння і антигістамінні препарати. Разом з цим доцільним є застосування засобів, що активують природний імунітет (адаптогени, фітопрепарати, гомеопатичні препарати).
Головне, про ще треба пам’ятати батькам – не треба лікувати дитину самостійно, це вкрай небезпечно! Всі медикаменти повинен призначати тільки дитячий лікар! До приходу лікаря Ви повинні забезпечити дитині певні умови:
· чиста кімната, вологе прибирання, часте провітрювання;
· температура в приміщенні повинна бути не нижчою за 23ºС, вологість в приміщенні – не менш ніж 50%;
· постільний режим, спокій, питний режим – до 1,0 л рідини (чай, узвар, мінеральна вода без газу);
· температуру, яка виша за 38° - можна знижувати звичайними препаратами (парацетамол, нурофен), якщо вона нижча – не треба, бо вона стимулює продукцію специфічних білків захисту – інтерферонів, які підвищують опірність організму.
