За покликом серця у перші дні російської агресії Віктор Шулік узяв у руки зброю та пішов боронити рідну Луганщину.

Захищати своїх учнів, вихованню яких віддав понад 14 років.

Людина із золотим серцем – завжди усміхнений, відкритий, щирий у спілкуванні, зосереджений на дітях – таким його назавжди запам’ятають колеги та бойові побратими.

Він не один раз ризикував життям під ворожими артобстрілами. Але вчорашній жорстокий бій за Бахмут став для нього останнім.

Важко висловити біль від таких втрат, коли війна відбирає кращих синів Луганщини. Але жоден Герой не буде забутий.

Віктор Григорович не побачить нашої Перемоги – український прапор над рідною Попасною піднімуть його сини. А вдячні учні та колеги назавжди збережуть у своїх серцях світлу пам’ять про нього.

Луганська обласна державна адміністрація – обласна військово-цивільна адміністрація, педагогічна спільнота Луганщини висловлюють щирі співчуття рідним та близьким загиблого.

Поділяємо біль та гіркоту вашої втрати. Сумуємо разом із Вами.