Упродовж трьох десятиліть ця компанія із виробництва полімерів розвивалася поступово, й торік сягнула масштабів, коли половина товару експортувалася за кордон. 

За два тижні до повномасштабного вторгнення мала почати розвиток альтернативних джерел енергії. Але в останню мить керівництво вирішило зачекати.

Коли безпекова ситуація в місті вкрай загострилася, спробували евакуювати підприємство. Однак спочатку необхідно було демонтувати обладнання, а вже потім вивезти його.

Із рідного Сєвєродонецька компанія виїжджала під звуки війни. Практично все необхідне вдалося евакуювати впродовж двох місяців копіткої роботи.

Виробництво розташовувалось поруч із «Азотом» і в перші тижні туди прилітало не так часто.

У травні, після чергового обстрілу, наймасованішого, працівникам довелося самотужки гасити пожежу, бо у напівпричіп однієї з автівок потрапив снаряд. На цьому евакуація завершилася. Усе, що встигли евакуювати, команда перевезла до Умані.

Там підприємство вже відновило виробництво та навіть встигло поновити експорт продукції.

Деякі напрями роботи довелося зовсім зупинити. Тоді як інші сьогодні навіть перевищують довоєнні показники.

Місцева влада запропонувала варіант із приміщенням, який майже ідеально підходив під усі вимоги.

Адже хто не захоче мати в місті підприємство, яке регулярно сплачує податки та наповнює місцевий бюджет?

Крім того, влаштувала й вартість. В Умані оренда коштує значно дешевше, аніж було запропоновано у західних областях. 

Завдяки цій економії компанія «ТАНА» сплачує вартість житла для працівників, забезпечує їх соціальним пакетом та заробітною платою. Основу команди складають жителі Сєвєродонецька.