Вранці, 18 травня 1944 року, силами сталінської репресивної машини розпочато депортацію кримських татар з Батьківщини.

За словами свідків тих страшних подій, депортація розпочалась на світанку 18 травня і закінчилась 20 травня. На збори виділялося від кількох хвилин до півгодини, після чого людей відвозили до залізничних станцій, звідки ешелонами відправляли до місць заслання.

Кримські татари, на відміну від інших депортованих сталінським режимом народів, які повернулись на рідні землі у 50-х роках, формально були реабілітовані лише наприкінці 1980-х років та отримано право на повернення до Криму.

Втім радянський тоталітарний режим не зупинився на депортації: до 1948 року були перейменовані понад 80 % населених пунктів Криму, які мали татарське походження.

Утиски і репресії кримськотатарського народу поновилися після цинічної анексії Криму Росією у березні 2014 року.

Варто зазначити, що більшість кримських татар проігнорували так званий «референдум» і вбачали своє існування у рамках автономії у складі України.

Після окупації Криму розпочались масові переслідування кримських татар: перевірки і арешти представників кримськотатарської громади, заборонена діяльність Меджлісу (представницький орган кримських татар) та місцевих проукраїнських ЗМІ.

Кримські татари знову випробовуються на міцність та силу духу, яка допомогла витримати всі страждання, біль та втрати, аби повернутися додому і жити у нашій спільній родині – Україні.

Довідково:

Тільки за офіційними даними протягом 18 – 20 травня 1944 року було виселено 183155 осіб до Узбекистану, Казахстану, Таджикистану та Росії. Унаслідок депортації, за різними даними, загинуло від 15 до 46% татар.