Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю мільйонів українців, які стали жертвами страшного злочину проти людяності – Голодоморів. Ці трагічні сторінки нашої історії – не лише спомин про біль і втрати, але й нагадування про незламність духу Українського народу.

Голодомор 1932-1933 років – це свідома політика винищення українців тоталітарним режимом. Мільйони людей були приречені на смерть через штучно створений голод.

За оцінками дослідників, лише на Луганщині від голоду загинуло близько 150 тисяч людей.

Села Луганщини спустошувалися, зникали цілі громади, залишаючи по собі лише мовчазне свідчення трагедії, яка торкнулася кожної сім’ї. Попри це, наш народ зберіг віру, культуру, мову та своє прагнення до свободи.

Цього дня ми згадуємо й інші трагічні періоди, коли голод руйнував українські села й міста, знищуючи долі та покоління. Ми вшановуємо пам’ять усіх, чиє життя було зруйноване цією страшною трагедією.

Запалімо сьогодні свічку пам’яті, теплий вогонь якої – це наш спільний символ скорботи й пам’яті.

Світло цієї свічки нагадає нам, що ми повинні берегти правду про ті часи, аби такі трагедії ніколи не повторилися.

Давайте зараз об’єднаємося в молитві, роздумах і згадках. Нехай пам’ять про Голодомори буде вічним застереженням у боротьбі за людську гідність, свободу і справедливість.