66 років тому, у люті січневі морози 43-го року, на Міловській землі, кожна п’ядь якої полита кров’ю наших співвітчизників, починалося звільнення України. На початку липня 1942 року лінія оборони наблизилася до Мілового, і вже 10 липня фашисти прорвали фронт, а наступного дня захопили Мілове. За час окупації гітлерівці перетворили Мілове на великий укріплений район. У селищі був розташований гарнізон, що налічував до 7 тисяч солдатів та офіцерів. Майже всі кам’яні будинки були обладнані під вогневі точки. На перехрестях вулиць були встановлені кулемети, у дворах стояли замасковані танки і самохідні гармати. 2 січня 1943 року частини 57-ої гвардійської стрілецької дивізії вийшли на рубіж за 12 км від Мілового. Так почалося визволення української землі. 7 січня почався штурм селища. Не порахувати прикладів відваги, героїзму, хоробрості його визволителів.Капітан Ф.Чечеров в одному з запеклих боїв загинув смертю хоробрих, мужньо кинувшись із низкою гранат під гусениці німецького танку. Приклад його наслідували командир взводу М.М.Лисаков, сержант Хамат Шамсієв, солдати Федір Сурін та Микола Смирнов. Безсмертний подвиг здійснив у небі над Міловим командир ескадрильї капітан І.Утюскін, який спрямував свою машину на скупчення ворожих зеніток. Ще 6 тисяч червоноармійців загинули в жорстоких боях за селище. 16 січня Мілове було повністю визволене від ворога. Уже на початку лютого 1943-го року міловчани відновили роботу олійниці, млина, пекарні, почали постачати продукцію військам Південно-Західного фронту. А з середини лютого в селищі почалися заняття в школі, відкрився дитячий будинок на 100 дітей та почав працювати пологовий будинок. А 19 січня 1943-го року, після майже семимісячного тривання фашистської неволі, частинами 172-ої стрілецької дивізії було визволено Білокуракине.
16 січня у Міловому пройдуть урочисті заходи з нагоди пам’ятної річниці.
