Ідея проведення Міжнародного жіночого дня вперше виникла на початку ХХ століття, коли промислово розвинений світ переживав період експансії та потрясінь, демографічного буму і появи радикальних ідеологій. 28 лютого 1909 року за рішенням Соціалістичної партії Америки на всій території США відзначався перший національний жіночий день. У 1910 році представниця Соціал-демократичної партії Німеччини Клара Цеткін на засіданні Міжнародної соціалістичної жіночої конференції в Копенгагені запропонувала заснувати Міжнародний жіночий день, щоб відзначити рух за права жінок та допомогти жінкам отримати загальне виборче право. Була запропонована дата святкування – 8 березня – на честь "маршу порожніх каструль", який провели саме у цей день 1857 року робітниці текстильної промисловості Нью-Йорка на знак протесту проти нестерпних умов праці та низької заробітної плати. 8 березня 1914 року жінки низки країн Європи провели демонстрації проти утиску їхніх прав та на знак солідарності з жінкам інших країн.У 1945 році в Сан-Франциско було підписано Статут ООН, в якому проголошувалась рівність чоловіків та жінок як основоположного права людини. Гендерна рівність визнана державами-членами ООН одним з важливих чинників у досягненні пріоритетних цілей організації у сфері зміцнення миру і безпеки, захисту прав людини та розвитку, сформульованих у Декларації тисячоліття. У Радянському Союзі відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР з 1965 року 8 березня стало "червоним" днем календаря, тобто святом і неробочим днем. Сьогодні воно святкується у багатьох країнах СНД та має статус державного свята в Україні. Традиційно 8 березня чоловіки дарують представницям жіночої статі квіти та невеликі подарунки.