Cвято встановлено 6 листопада 1997 року, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця». Нестора-Літописця вважають батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності, засновником української писемної мови. Преподобний Нестор-Літописець — киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала змістом його життя. Найвизначнішою працею Нестора-Літописця є «Повість временних літ» — літописне зведення, складене у Києві на початку XII століття. Це перша в Київській Русі пам’ятка, у якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Преподобний Нестор довів розповідь із літописних зведень кінця XI століття до 1113 року. Усі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли. «Повість временних літ» була й залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури. Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу, скарбом, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. «Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня інтелектуальна і мислительська діяльність народу» (О.Олесь).