Щорічно дев’ятого листопада культурна, освітянська і наукова громадськість України відзначає День української писемності та мови. Цей день відзначається дев’ятого листопада не випадково. Це не лише державне, а й церковне свято. За церковним календарем саме в цей день вшановується пам’ять творця писемної історії Київської Русі, речника братолюбія і злагоди – преподобного Нестора-Літописця. Давньоруський письменник та історик, високоосвічена людина свого часу, укладач і редактор «Повісті временних літ», чернець Києво-Печерського монастиря Нестор – особа історична, а не легендарна. Своїм неоціненним літописом,першимв українській мові твором, що відповідав візантійським першовзірцям, він виконав завдання державної ваги, створивши саме державне обличчя літератури того часу, був виразником єднання й братолюбства. Віхами історичного розвитку культури освіти книжкової справи в Україні безумовно є видатні пам'ятки українського народу, такі як «Реймське» Євангеліє, вивезене до Франції дочкою київського князя Ярослава Мудрого Анною, «Остромирове Євангеліє», що вважається найдавнішньою і точно датованою пам'яткою рукописного мистецтва, «Київський Псалтир». Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може пишатися наш народ. Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалося під пером Івана Котляревського, особливо – Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І. Нечуєм-Левицьким, П. Мирним, М. Коцюбинським, Лесею Українкою та багатьма іншими видатними українцями. Кожна освічена людина повинна досконало знати свою історію і витоки писемності свого народу, тільки завдяки писемному слову сучасна людина має можливість доторкнутися до надбань минулого.