26 квітня 1986 року приблизно в 1:23:50 на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор, в результаті чого в навколишнє середовище потрапила велика кількість радіоактивних речовин. Ситуація погіршувалася тим, що в зруйнованому реакторі продовжувалися неконтрольовані ядерні й хімічні реакції з виділенням тепла та виверженням з розлому продуктів горіння радіоактивних елементів, що тривало протягом багатьох днів та призвело до зараження великих територій. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактора вдалося лише наприкінці травня 1986 року завдяки мобілізації ресурсів з усього СРСР та ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів. Аварія на ЧАЕС вважається найбільшою катастрофою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60% радіоактивних опадів випало на території Білорусі, близько 200 тисяч людей були евакуйовані із зон забруднення, радіоактивного ураження зазнали близько 600 тисяч осіб, першими з яких постраждали ліквідатори аварії. Навколо ЧАЕС було створено 30-кілометрову зону відчуження та збудовано над ректором об'єкт "Укриття", завдяки якому надходження радіонуклідів у навколишнє середовище суттєво зменшилося.