20 листопада 1917 року було проголошено про створення Української Народної Республіки (УНР) як автономії у складі Росії. 19 листопада під час засідання Малої Ради. М. Грушевський заявив, що після повалення центральної влади в Росії стала поширюватися громадянська війна, яка загрожує охопити й Україну. Тому слід негайно, не чекаючи перетворення Росії на федеративну республіку, проголосити утворення Української національної держави. Після цього Грушевський від імені керівництва Центральної Ради і Генерального секретаріату подав на затвердження Малої Ради текст III Універсалу. У ньому проголошувалося: «Віднині Україна стає Українською Народною Республікою. Не відділяючись від Російської Республіки й зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Російська Республіка стала федерацією рівних і вільних народів». Універсал було прийнято, коли вже розпочався новий день. Отже, 20 (7) листопада 1917 р.— знаменна дата: проголошення Української Народної Республіки (УНР). За визнанням В. Винниченка, третій конституційний акт Ради не мав такого схвального відгуку у суспільстві, як перший. У І Універсалі утверджувалася національна ідея, яка об'єднувала всіх українців. Першим Універсалом УЦР закликала українців «творити наше життя» самим. Центральна Рада обрала шлях боротьби за повну незалежність України через автономізацію, як перший етап цієї боротьби. Запропонована Михайлом Грушевським модель автономії мала всі ознаки й атрибути держави – окреслену територію, законодавчий орган і законодавство, виконавчу та судову владу, національне військо, контроль над ресурсами, економікою, культурою та політикою. У III Універсалі накреслювалися соціально-економічні заходи, проголошувалася широка програма майбутніх перетворень в Україні. Скасовувалося право власності на землю поміщицьких та інших нетрудових господарств. Земля визнавалася власністю всього трудового народу і повинна була перейти до нього без викупу. Для робітників встановлювався восьмигодинний робочий день. Центральна Рада зобов'язувалася подбати про негайний початок мирних переговорів. Вказувалося, що в Українській Народній Республіці забезпечуються всі свободи, здобуті всеросійською революцією: слова, друку, віросповідань, зібрань, спілок, страйків, а також недоторканність особи і помешкання, можливість уживання місцевих мов у зносинах з усіма установами. 20 листопада 1917 року було проголошено про створення Української Народної Республіки (УНР). Одночасно проголошено Генеральний Секретаріат урядом УНР. У складі ЦР, як законодавчого органу УНР, пропорційно до національного складу населення України було представлено всі народи: 75% – українці, 14% – росіяни, решта – євреї, поляки, молдавани, німці, татари, чехи, греки. Переважна більшість їх були з числа інтелігенції, середньої і дрібної буржуазії. З часом УЦР поповнювалась депутатами від робітничих і селянських рад. Основним Законом Української Народної Республіки, що закріплював суспільний та державний устрій, основи її політики, основні права й обов’язки громадян, систему й принципи організації та діяльності державних органів стала Конституція, прийнята Українською Центральною Радою 29 квітня 1918 року. Проект Основного закону був підготовлений спеціальною конституційною комісією на чолі з головою УЦР Михайлом Грушевським. Комісія вивчала досвід конституційного законодавства різних країн світу, насамперед найближчих сусідів України, що мали спільні або подібні з нею історичні, економічні та політичні умови розвитку. Згодом, 22 січня 1918 року Четвертим Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу», а Генеральний Секретаріат було реорганізовано в Раду Народних Міністрів.     Розпад Австро-Угорської імперії у 1918 році привів до створення Західно-Української Народної Республіки. Обидві українські держави об’єднались в одну – Українську Народну Республіку. Акт злуки відбувся 22 січня 1918 року.