29 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути на лінії Москва-Бахмач-Київ відбувся нерівний бій сотні Юнацької школи ім. Б.Хмельницького, "Помічного куреня студентів-січових стрільців" та чоти гайдамаків (всього 600 чоловік) з чотирьохтисячним загоном під командуванням колишнього царського жандармського полковника М.Муравйова.

У тому нерівному бою загинуло близько половини юних, необстріляних бійців. Серед полеглих був і командир студентського куреня сотник Омельченко. Проте їхня смерть сучасними істориками оцінюється як «не марна». Опір під Кругами на кілька днів стримав окупацію Києва, що мало помітний вплив на успішне закінчення Берестейського договору. Не меншим було і моральне значення бою, що став символом жертовності, на якому виховувались покоління молоді, зокрема, студентської.

19 березня на Аскольдовій могилі відбувся грандіозний похорон убієнних за вільну, незалежну Україну. В урочистій похоронній процесії взяли участь члени Української Центральної Ради, очолюваної М.Грушевським, та міністри уряду на чолі з В.Голубовичем. На мітингу біля будинку Центральної Ради пролунали такі слова М.Грушевського: «Стримайте ж ваші сльози, які котяться. Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам'ять на віки вічні...».

Трагедія під Крутами знайшла палкий відгук у серцях громадян України і далеко за ії межами. Відомі поети, прозаїки, публіцисти С. Єфремов, Л. Старицька-Черняхівська, Д. Дорошенко та інші опублікували щирі й зворушливі статті у вільній пресі про героїчну загибель юних бійців за волю. Так, Л.Старицька-Черняхівська писала: «Для нас могила ця лишиться на віки полум'ям віри, вона дала нам незабутнє минуле. Це буде друга свята могила над Дніпром». Вражені трагедією під Крутами, Павло Тичина, Олександр Олесь, Уляна Кравченко, Валер'ян Поліщук та інші вилили свій біль, створивши проникливі поезії, присвячені пам'яті загиблих. 1 червня 1991 року Союз українського студентства ухвалив спорудити на Аскольдовій могилі пам'ятник студентам і гімназистам, які загинути під Крутами. У жовтні того ж року Українська студентська спілка ухвалила звести пам'ятник у Крутах і оголосила конкурс на кращий проект меморіалу.

Наприкінці 90-х років минулого століття неподалік від Аскольдової могили було встановлено скромний пам'ятний знак: могила, на ній дерев'яний хрест із зображенням розп'ятого Ісуса Христа. На хресті текст: "Борцям за волю України, Героям Крут — вічна слава". На могилі встановлено меморіальну дошку з текстом: «На заклик Вітчизни вони озвалися, пішли і віддали, що мали». І нижче: «В пам'ять про студентів, які полягли за волю України у січні 1918 року під Крутами в нерівному бою з більшовицькою навалою».

У 2006 році на місці битви за участю Президента України Віктора Ющенка відкрито Меморіал пам'яті героїв Крут. Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам'ятник як насипаний пагорб заввишки сім метрів, на якому встановлено десятиметрову червону колону. Червона колона мала нагадувати про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами. Біля підніжжя пагорба побудована капличка, а поруч із пам'ятником викопаний озеро у формі хреста.

1 грудня 2009 року Президентом України видано Указ № 985/2009 «Про відзначення річниці подвигу Героїв Крут».