Для майже 100 біженців з Луганщини та Донеччини, яким ані повертатися, ані їхати нема куди, хостел у передмісті Хмельницького наразі став рідним домом.

Мальовниче селище Ружичанка з перших днів війни щодоби приймало по 200 людей, які прямували на захід країни. Місцеві підприємці віддали біженцям хостел з мінімально необхідним рівнем комфорту: гаряча вода, кухня, безкоштовний Wi-Fi. Предметами першої необхідності та харчами забезпечили волонтери.

Аби допомогти землякам інтегруватися у громаду, Департамент масових комунікацій Луганської облдержадміністрації, запропонував власникам перетворити хостел на центр соціальних активностей для ВПО. Покращити умови проживання, створивши «сімейні кімнати», облаштувати коворкінг, а також організувати декілька невеличких виробництв, щоб люди мали можливість заробляти самостійно.

Аби згуртувати переселенців, створили громадську організацію «Люди миру та праці», яка вже реалізувала за підтримки ПРООН декілька мініпроєктів з облаштування майбутнього хабу. Завезено нову побутову та сантехніку, холодильники, електропічки та матраци.

Підтримує ідею й місцева влада, з якою підписаний Меморандум про співпрацю. Адже переселенці не мають наміру «сидіти на шиї у громади»: провели низку екологічних акцій, долучились до благоустрою території та планують розвивати соціальний бізнес.

Наразі команда ГО «Люди миру та праці» займається пошуком донорів під реалізацію проєкту з вирощування шампіньйонів та одночасно розробляє нові бізнес-ідеї для хмельницьких луганчан.

До речі, незважаючи на те, що на утримання приміщень власники витрачають 70 тисяч гривень щомісяця, проживання для стареньких та дітей тут безкоштовне, для інших – виходячи з фінансових  можливостей. Цей підхід буде збережений й надалі.