Історія сім’ї Закірових, Рената Мухлісовича та Вероніки Миколаївни, почалася у 2005 році у місті Стаханов (сьогодні Кадіївка). На той час у них підростали чотирнадцятирічна донька Юля та одинадцятирічний син Рустам. Одного разу подружжя познайомилося з дівчинкою Ірою з інтернату та прийняло рішення забрати її в сім’ю.

А в листопаді 2011 року створили прийомну сім’ю – взяли на виховання восьмирічного Костю та п’ятирічного Діму. У травні 2013 року – ще одну дівчинку тринадцяти років.   

«Дуже приємно, що з кожним роком в області збільшується кількість бажаючих взяти на виховання в сім’ю дитину, позбавлену батьківської опіки, – каже  Ренат Мухлісович. – Саме від щасливої долі наших дітей, наших сімей, залежить щасливе майбутнє всього українського народу. Батьки дають дітям життя, передають досвід поколінь, моральні цінності та духовність. Напевно, так було і так буде завжди: історію нашої Батьківщини, України створюємо ми, її громадяни, історію щасливого дитинства творять батьки!»

Як й для багатьох жителів Луганщини, доленосним для Закірових видався 2014 рік.

Вероніка Закірова загадує: «Тоді, жахливим літом, щоб врятувати найцінніше – життя дітей, ми вимушені були покинути свій дім у рідному Стаханові. Наша велика родина виїхала до Лисичанська. Тут, на підконтрольній українській владі території, придбати новий будинок нам допомогли благодійні фонди, міська влада, меценати і депутати. Дякую усім за це. Бо українці завжди, в складних ситуаціях, прийдуть на допомогу».

І вже в Лисичанську 1 серпня 2015 року Ренат та Вероніка  Закірови створили дитячий будинок сімейного типу. Двері в їх затишній оселі відкрилися ще для сімох дітей, дівчаток і хлопчиків віком від 5 до 15 років!

Так вони стали батьками для багатьох дітей, які залишилися без батьківського піклування.

Бажання зігрівати дітей батьківським теплом і любов’ю стало головним змістом життя Рената Мухлісовича та Вероніки Миколаївни. Вони всіляко сприяють їх всебічному та гармонійному розвитку, виховують своїх дітей гідними громадянами нашої країни.

«Наше життя поділено на до і після! Ми всі – і дорослі, і діти – вчилися жити заново. Діти отримували освіту в нових школах, знаходили нових друзів. Багато дітей стали підкорювати вершини в спорті і стали чемпіонами України, навчилися грати на музичних інструментах, малювати картини, стали підніматися кар’єрними сходинками. Своє майбутнє наші діти пов’язують тільки з Незалежною Україною! Усі свої сили, знання, завзятість, невичерпану енергію вони прагнуть віддавати задля розбудови розвиненої демократичної суверенної країни. Де людина, її гідність та життя будуть найвищою цінністю»,  – говорить матір-вихователька Вероніка Миколаївна Закірова.

P.S. Згодом справу батьків підтримала їх донька. Юля із своїм чоловіком Сергієм придбали будинок, створили в ньому родинний затишок. А 12 лютого 2018 року в Лисичанську було створено ще один дитячий будинок сімейного типу, до якого влаштовано 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Сімейна традиція продовжується…