13 січня – перша річниця створення Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції України «Лють», у складі якої воюють полісмени штурмового полку «Луганськ-1».

Повномасштабне вторгнення рф командир полку Олександр Твердохліб зустрів у Щасті. За кілька днів до 24 лютого 2022 року українські військові стали фіксувати посилення обстрілів міста. У населеному пункті не було світла та води, правоохоронці готувались, але до чого – ще не знали…

У ті буремні дні нинішній очільник Луганщини, а тоді заступник командувача Об’єднаних сил, Артем Лисогор прибув з підкріпленням з числа зведених загонів.

О п’ятій ранку 24 лютого поліцейські побачили по камерах спостереження формування російських колон техніки. Через декілька хвилин ця техніка була у місті. Зволікати часу не залишилося. Аби зберегти людей, згідно з планом, правоохоронці були виведені на рубежі в іншій частині міста. З найбільш досвідченими поліцейськими, прикордонниками і бійцями ЗСУ, «Луганськ-1» дав бій окупантам.

Першу атаку було відбито, взято військовополонених. Потім правоохоронців зі зброєю та технікою «перекинули» до Сєвєродонецька. За домовленістю з керівниками 79 ОДШБр, поліцейські мали вирушити знову до Щастя, аби допомогти військовим. Проте їх не пропустили, адже місто вже перебувало в оточенні.

Артем Лисогор прикомандирував на допомогу до Сєвєродонецька поліцейські підрозділи з Чернігова, Херсону, Полтави та Львова. І цей зведений підрозділ під командуванням Олександра Твердохліба взяв на себе поліцейські та військові функції. Спільно з військовими вони відтісняли переважаючі сили противника за межі міста, стояли на передових позиціях у Попасній, Рубіжному та Кремінній.

Як один з найшокуючих проявів російських окупантів Твердохліб згадує такий випадок. Олександр із групою поліцейських перебував із евакуаційною місією у Попасній, яка на той момент переживала черговий масований артобстріл. Група місцевих жителів перечікувала вогняний шторм у бомбосховищі. В цей час російський снаряд впав точнісінько в укриття, спричинивши один з найкривавіших злочинів окупантів за увесь час вторгнення. 

До останнього правоохоронці тримали оборону Сєвєродонецька та Лисичанська. Евакуювали місцеве населення. Потім підрозділ було переведено до Бахмута.

Оскільки «Луганськ-1» зберіг боєздатність, його було направлено на доукомплектування та навчання веденню боїв у місті. Батальйон готували до Харківського контрнаступу.

«Відпрацьовувалось все до деталей, кожен підрозділ мав свій певний сектор відповідальності. За нами з батальйоном «Суми» було закріплено звільнення та утримання Вербівки. Прикривали фланг військовослужбовців та не дали підірвати міст через річку», - згадує Олександр.

За два дні було звільнено Балаклею. Ворог не очікував такого натиску і тікав якнайшвидше від Ізюма до Куп’янська. Також «Луганськ-1» брав безпосередню участь у звільненні Новоселівки та Стельмахівки, що на Луганщині.

Цей підрозділ став становим хребтом новоствореної поліцейської бригади «Лють» у складі «Гвардії наступу».

Наразі вже у статусі полку особливого призначення «Луганськ-1» виконує бойові завдання на Бахмутському напрямку. І як зазначає сам Олександр, що й далі звільняти Луганщину будуть його побратими.

«Недооцінювати ворога не потрібно, адже у його складі є дуже підготовлені бійці. Ми особисто стикалися з досвідченими росіянськими десантниками і це вкрай грізний противник. Вони залучають нові резерви, мають дуже багато техніки», - додав він.

Також, як розповів Олександр, ворог використовує підступні методи дистанційного мінування територій, масового використання FPV-дронів.

Наші правоохоронці для мінімізації втрат особового складу теж застосовують дрони, які постійно у дефіциті.

Розповів він та подякував усім небайдужим українцям, які надають підрозділу необхідне обладнання.