Чи уявляли «ждуны», що будуть зраджені вже на другому місяці життя «на свободе»?
На що розраховували, коли допомагали окупантам?
Напевно, замість набридлої щоденної роботи, за яку двічі на місяць стабільно нараховувалися гроші на картку, мріяли отримати тяжкий труд із розбирання завалів і витягання звідти тіл загиблих рідних і знайомих.
Та ще й неоплачуваний. Бо ті, хто найнявся працювати в Лисичанську та Сєвєродонецьку, не повірили, що в Маріуполі зарплату за це свого часу не видали, і знов чекали.