У рамках реалізації у Луганській області Всеукраїнського науково-просвітницького, історико-краєзнавчого проекту «Місця пам'яті Української революції 1917 – 1921 років» 13 жовтня 2018 року в с. Гречишкиному  Новоайдарського району за участі керівництва області, району, учасників Всеукраїнської акції «Покрова Героїв», військовослужбовців, громадськості відбудеться урочисте відкриття меморіальної дошки козаку Армії Української Народної Республіки Павлу Гречишкину.

Захід приурочено до Дня захисника України та Дня Українського козацтва.

Довідкова інформація.

Павло́ Петро́вич Гречи́шкин народився в сім'ї священика 15 січня 1900 року на хут. Гречишкиному нині Новоайдарського району Луганської області.

Закінчив Куп'янську духовну школу за 1-м розрядом (1913), 4 курси Харківської духовної семінарії (1917), але, не бажаючи ставати священиком, вступив до Олександрівського лісового інституту, та за рік через обставини був змушений повернутися до духовної семінарії на 5-й курс. Переслідування більшовиків не дали можливості закінчити заклад, і 1918 року він стає до лав Армії УНР, де й пробув весь час Визвольних змагань.

Інтернований поляками в табір міста Каліша. Жертвував кошти на хворих вояків Армії УНР.

Емігрував у Чехо-Словаччину, де вступив до партії хліборобів.

Спогад «17 квітня року 1919» про драматичний перехід запорожців на румунський берег Дністра написав 15 лютого 1923 в Подєбрадах.

Організатор і настоятель перших українських парафій у Франції.

1929 року поступив на теологічний факультет Оломоуцького університету.

Учасник 2-го Українського всецерковного з'їзду православних парафій у Франції (18 квітня 1930).

1931 року перейшов у католицтво і став священиком Російської католицької парафії в Австрії.

Жертвував кошти на видання книжки Симона Наріжного «Українська еміграція» (Прага, 1942).

1945 року в зв'язку з наближенням червоних залишив Відень і 1946-го переїхав у Париж, де очолив парафію Святої Трійці.

У 1933 і 1950 роках брав участь у з'їздах російських католиків у Римі. Завдяки публікаціям у бюлетені «Наш приход» мав значний вплив на російський апостолат.

Помер 1965 року в Парижі.