Спочатку росіяни все обіцяли відбудувати швидкоруч. За чий рахунок, щоправда, не уточнювали.

Кажуть, що обстежили всі багатоповерхівки на наявність пошкоджень та руйнувань.

Так уважно оглядали, що не помітили десятки вмерлих у власних квартирах людей, яких ніхто не думає ховати і дотепер.

Потім дозволили місцевим бізнесменам трохи підзаробити, пропонуючи сєвєродончанам купити OSB-плити за три ціни.

Ними готові були не тільки стіни латати, а й використовувати замість скла. За роботу теж брали чималі гроші. Та як ця деревина врятує від холодів?

Зараз в одній із місцевих шкіл почали приймати заяви на отримання будівельних матеріалів для відновлення житла власними силами.

Добре, якщо банку фарби дадуть. А якщо цеглину? Що з нею буде робити жінка або бабуся? Вона її взагалі донесе додому? Одну – можливо. А потрібно 100, 200, комусь ще більше.

Та це нікого не бентежить – роздадуть матеріали, знімуть десяток сюжетів, на тому і закінчать.

Знову ж таки, в обмін на будівельні матеріали необхідно віддати декілька копій документів, які містять особисті дані. Чергова спроба їх зібрати аби провести псевдореферендум.

Триває другий місяць окупації. Обіцянки – є. Води, світла, газу – немає. Як і Сєвєродонецька в цілому, на жаль.