«Поступово люди, які проживають у прифронтових селах, погоджуються виїхати. Не всі одразу, але приймають рішення не наражати себе на ще більшу небезпеку. Ми щодня готові допомогти з транспортом та вирішити актуальні для луганчан першочергові питання після евакуації. В останній день літа з Невського до сусіднього регіону перевезли 54-річну жінку. Тимчасовим житлом вона забезпечена. Красноріченська військова адміністрація підтримує із нею зв’язок», – поінформував Артем Лисогор, очільник Луганщини.

По Невському та Макіївці загарбники спрямували артилерію та 94 БпЛА. По Сергіївці вони вдарили з гелікоптерів Ка-52 некерованими авіаційними ракетами.

Атакуючі зусилля росіяни концентрували поблизу Греківки, Невського, Твердохлібового та у Серебрянському лісі.

Окупаційним органам влади на місцях надали чітку вказівку – не сприяти бойовикам так званої «лнр» у наданні статусу ветерана. У багатьох випадках відповідні документи, починаючи від 2014 року, або не були заведені зовсім, або, як відповідають у військкоматах, «не збереглися». Непоодинокі скарги зафіксовано у Лутугиному та Антрациті – захоплених 10 років тому містах. При поверненні з війни росія лише обіцяє соціальні гарантії, але більшості луганчан не надає їх.

За останні два роки у Сєвєродонецьку місцеві колаборанти неодноразово уводили людей в оману можливим запуском хімічного об’єднання «Азот». Обіцяли навіть якогось інвестора, який з рф так і не приїхав. За цей час ситуація з мертвої точки не зрушила. Відновити хочуть лише роботу цеху нейтралізації та очищення промислових стоків, який у мирний час обслуговував міську каналізаційну мережу. Про виробництво хімічної продукції мова не йде.