Дорогі земляки! Шановні співвітчизники!

День пам'яті захисників України започаткований, як данина українським воїнам, що поклали своє життя у Іловайську вісім років тому. Ще тоді українці облишили усі ілюзії щодо «жестів доброї волі», «зелених коридорів» та іншої цинічної брехні від росіяк.

Ми робили усе можливе, щоб скорботний список загиблих Героїв не поповнювався новими іменами, але ворог розпочав новий виток кривавої російсько-української війни. Він вже не прикривається овечими шкурами «еленерій» і «деенерій».

Українське військо продовжує стояти на сторожі спокою цивільних, платячи за це власною кров’ю. Увесь світ розуміє, що росія відправляє на цю війну  нікому не потрібних нікчем із сибірських глухоманей, а Україну боронять – найкращі представники нації. Тому втрата кожного нашого бійця викликає невимовний біль та тугу. Наших воїнів зустрічають на колінах у знак вдячності і поваги, а їхні одноразові солдати лежать у безіменних ямах.

Рідні та близькі загиблих українських військових чітко усвідомлюють, що  вони віддали життя за мир у власному домі, за майбутнє своїх дітей, втім аж ніяк не за сім мільйонів карбованців, за які можна придбати вітчизняний «автомобіль», мікрохвильовку чи пральну машину.

Батьків наших полеглих Героїв не купити компенсаціями за втрату рідної дитини. Вони не раби, яким можна закрити рота і примусити посміхатись на камеру.

У наших жилах тече козацька кров, загибель не викликає у нас страху, а тільки породжує невгамовну лють та ненависть до ворога. Тому кожна наша втрата гартує українців, перетворюючи залізо на сталь.

Переконаний, що пам’ять про наших Захисників і їх подвиг ніколи не зітруть зі сторінок історії України.

А на українській, відновленій Луганщині, вулиці, бульвари та парки будуть носити їх імена!

Слава Україні! Героям слава!

Начальник Луганської
обласної військової адміністрації                               Сергій Гайдай