Юлія разом із сім’єю – двічі переселенці. Спочатку родина вимушена була покинути Луганськ, а під час повномасштабного вторгнення – Сєвєродонецьк. Знайшли прихисток на Івано-Франківщині, а згодом перебралися до Києва.

У Сєвєродонецьку Юлія працювала економісткою. Проте вже давно виношувала ідею щодо рукоділля. Активно в’язати розпочала під час декретної відпустки.

У лютому 2022 року придбала омріяну швейну машинку, але попрацювати за нею так і не встигла.

«Після евакуації треба було чимось себе зайняти. Від жахливих новин просто «зносило дах». Щоб якось відволіктися і бути корисною, я пішла волонтерити в організацію «СпівДія. Одяг», – розповідає майстриня.

Юлії дуже пощастило, що власниця будинку, в якому вони оселилися під Києвом, була швачкою й залишила там свою швейну машинку.

Юлія виготовляє різні капелюхи. Спочатку почала шити панами, пізніше – в’язати шапки.

Асортимент майстрині залежить від пори року. Тому зараз вона активно працює над новими ідеями, щоб навесні порадувати своїх покупців.