Геннадію – 25 років. Ногу втратив в бою на Запорізькому напрямку. Після протезування продовжив військову службу. А тепер повернувся до Центру заради мрії – знову бігати.

Стати професійним військовим хлопець вирішив ще у 2014 році, - тоді російські війська окупували його рідний Первомайськ. Тож після школи юнак вступив до Одеської військової академії.

Повномасштабну війну Геннадій зустрів під Києвом, вже як офіцер та командир групи. Обороняв столицю у перші тижні вторгнення. 

Далі його підрозділ перемістили на Харківський напрямок. Потім – на Запорізький, де воїн отримав поранення у квітні 2022 року.

"Того дня група наших бійців зайшла в один з населених пунктів, щоб пересвідчитись: росіян там – немає. Та коли ближче підійшли до будинків, зрозуміли — на нас уже чекали. Почалася перестрілка. Бій практично упритул", — пригадує Геннадій.

На відстані десяти метрів військовий побачив свого противника і перед тим, як знепритомніти, - вистрілив та знешкодив окупанта. 

Отямився уже в лікарні. Медики боролись за ногу військового: дві кулі розтрощили колінний суглоб та стегно. Кінцівку довелося ампутувати.

Згодом він лікувався у Дніпрі, Вінниці, Львові та навіть у Німеччині, де йому встановили перший протез. З ним військовий повернувся до України, бо вирішив, що боротись із росіянами буде до кінця, хай і не на передовій.

Не відмовився захисник і від своєї мрії – знову бігати, навіть і на штучній кінцівці. У центрі реабілітації протезисти виготовили для нього ще один індивідуальний куксоприймач, до якого прилаштували спеціальне активне коліно та бігову стопу.

Днями вперше за півтора року Геннадій пробіг свої перші три сотні метрів. І на цьому не збирається зупинятися.