Дорогі жителі Луганщини, шановні земляки!

Сім років тому в ці спекотні липневі дні в міста Рубіжне, Сєвєродонецьк, Попасна та Лисичанськ повернувся мир. У запеклих та кривавих боях наші захисники поновили українську владу на заході Луганщини.

Пам’ятаючи про ті буремні події 2014-го року, ми у повній мірі стали цінувати такі буденні речі, як жовто-блакитний стяг на адмінбудівлях, українську мову через динаміки радіоприймачів, відсутність «комендантських годин»…

Впевнений, що ніхто до того не надавав належної уваги таким основоположним засадам як «незалежність», «плюралізм думок», «демократія» і «свобода». Ми, українці, завжди пишалися тим, що початок новітньої історії незалежної України, був написаний чорнилами, а не кров’ю наших співвітчизників.

Проте, як казав наш земляк, поет Сергій Жадан: «радість – це те, що дається з боєм…» Луганщину та Україну зокрема чекав такий бій, протистояння збройній інтервенції тих, хто довгий час називав нас братами. Російські війська та місцеві колабораціоністи один за одним захоплювали наші міста. Їх кремлівські куратори вже готувалися до «неминучої поразки наших військ» і «краху української державності», втім у наших захисників були свої думки з приводу цього.

Потужним та стрімким ударом вони вибивали окупантів зі своїх рідних міст. Пишаюсь подвигом наших хлопців, які у страшну годину бойових зіткнень, ризикували власним здоров’ям та життям. Українці проявляли справжній патріотизм, непохитні принципи та незаплямовану честь. На шляху до визволення вулиці за вулицею наших міст, бійці були пліч-о-пліч з волонтерами, підтримка яких була вкрай важлива у ті палкі дні липня 2014 року.

У тих боях за визволення віддали свої життя українські захисники. Ми у вічному боргу перед ними та їх родинами.

Переконаний, що визволення наших міст не закінчилося у Лисичанську, 24 липня 2014 року, а буде тривати допоки брудний чобіт російського окупанта не полишить наших осель. Оскільки Луганщина була, є і буде Україною, а у містах і селах по той бік Сіверського Дінця живуть українці, які чекають на те, щоби синьо-жовтий прапор знову замайорів на будівлях.

Бажаю усій Луганщині пам’ятати про тих, хто віддав життя заради мирного неба над нашими головами, зберігати єдність та віру в Україну, адже тільки разом ми переможемо.

Слава Україні!

З повагою

голова Луганської обласної державної адміністрації –
керівник обласної військово-цивільної адміністрації                   Сергій ГАЙДАЙ