Костянтину Кулінському 37 років. Він – працьовитий і щирий чоловік, відданий своїй справі. А ще вперше у своєму житті чоловік розказав про обставини, що змусили його невтомно працювати заради хлопців і дівчат із ЗСУ, які зараз героїчно тримають оборону в холодних окопах посеред степу.

Народився Костянтин у старовинному козацькому місті Кам’янське, яке протягом декількох століть має статус кузні України. Хоча й отримав юридичну освіту, працювати з металом, на його переконання, легше, ніж з документами та людьми. Він розпочав роботу з залізом на місцевому підприємстві, де працював його батько.

Небайдужість до проблем оточуючих і бажання допомогти правій справі проявились у чоловіка ще з початком фази АТО, у 2014 році. Чим міг допомагав мобілізованим друзям, і родичам, колегам з роботи. Надсилав знайомим овочі з власного городу: картоплю, цибулю, огірки та помідори.

Все істотно змінилось з початком повномасштабного вторгнення. Відправивши дружину з дочкою до безпечного місця, Костянтин вирушив на роботу, аби дізнатись подальший план дій. Там йому відповіли, що металургійне підприємство закривається, а працівники мусять шукати кращої долі деінде. Так Кулінський, як тисячі українців, опинився на життєвому роздоріжжі.

Втім він швидко знайшов мотивацію. Чоловік, взявши лопату, вирушив на допомогу місцевій самообороні, яка виставила блокпости навкруги міста. Там, облаштовуючи бліндажі та окопи, Костянтин збагнув важливу річ – в укриттях бійцям буде вкрай холодно. Він згадав, що нещодавно самотужки для походів на рибалку зробив пічку, яку у народі називають «буржуйка». Майстер відніс її одразу ж на новостворені позиції. Подарунок отримав схвальні відгуки від бійців. Тоді він зібрав увесь наявний у нього металобрухт і дав йому нове життя. Перша партія налічувала вісім «буржуйок», які Костянтин розвіз по міських блокпостах.

«Пічка в умовах війни вирішує низку нагальних проблем. На ній можна готувати їжу та напої, сушити речі і взуття. А сухі ноги під час негоди – це дуже важливо для здоров’я солдат. Мої пічки створюють комфорт та затишок на площі до 25 квадратних метрів», – каже він.

Будучи безробітним, він звернувся до свого товариша, який працював в IT-компанії, за фінансовою підтримкою. Айтівці «інвестували» 18 тисяч гривень на виготовлення 10 пічок. Паралельно Костянтин разом із батьком відкрили свою справу – монтаж металоконструкцій.

Разом вони зібрали понад 600 «буржуйок», які вірою та правдою служать нашим бійцям по всій лінії фронту – від Куп’янська і до Роботиного. Як зізнається майстер, для військових він бере гроші лише за матеріали. За весь час створення печей, вони налагодили збір настільки віртуозно, що можуть робити по сім одиниць на добу.

Найважчим часом Кулінський називає блекаути, коли не було можливості задіювати електрозварювальні апарати. Втім, як каже він, ці умови тільки гартували команду, адже кожен розумів, що десь у промерзлому окопі на їх допомогу чекають наші хлопці. Майстер каже, що єдине, що його стримує – це брак фінансування, адже замовлення металу та лазерна різка деталей пічок становлять левову частку витрат.

На питання стосовно особистої мотивації, волонтер відповідає так, що віриш кожному його слову, а саме коротко та щиро: «Я просто хочу допомагати, бути корисним для своєї країни та нашого війська».