У 2014 році, під час окупації області росіянами, він жив у Лисичанську. Тоді й прийняв рішення стати на захист країни. У 23 роки підписав контракт і служив у військкоматі. До того — працював пекарем, оператором на заводі склопластику та бджолярем.

Нині йому 32 — після трьох контузій та травми коліна вже вдруге проходить курс лікування і знову служить у ТЦК.

Побратими Павла охрестили «Щасливчиком», після того, як до нього в окоп прилетіла 120 міна. Був сильний дощ, вона розірвалася на глибині 2,5 метри. Це була перша контузія.

Засипало землею так, що відкопували його втрьох. Тоді побратими казали: «Оце тобі повезло, ти — щасливчик». Відтоді і кличуть чоловіка «Лакі» або «Щасливчик».

Після початку повномасштабного вторгнення їх передислокували на Запорізький напрямок. За місяць перевели на Нікопольський, а згодом Павло приєднався до 53-ї окремої механізованої бригади імені Володимира Мономаха.

Спочатку вони стримували армію рф на Мар'їнському напрямку, потім — на Бахмутському, але найскладніше було на Авдіївському.

Поблизу Авдіївки військовий з Луганщини отримав ще дві контузії. Його перевели в групу інженерного забезпечення, яка займалася мінуванням.

«Саперам допомагали ставити протитанкові міни. За нами слідкували ворожі дрони, коли відходили на позиції — по нас вівся щільний обстріл», — розповідає «Лакі».

Обґрунтував він свою думку і стосовно мобілізації: «Якщо люди не хочуть втратити свої оселі, життя рідних — не треба чекати, допоки ворог постукає у двері, і тільки тоді зрозуміти, що прийшла війна. Це вже було. Коли Донеччина і Луганщина потерпали від бойових дій, інша частина країни жила мирно. Так не має бути: на позиції двоє, а в барі — десятеро».

https://suspilne.media/donbas/752979-pavlo-saslivcik-pisla-poranenna-pra...