Ви обрали роботу, на яку неможливо прийти у певний час і повернутись через вісім годин додому. Її не можна відкласти, адже ваші матеріали народжуються з ваших особистих переконань, прагнення боротись за правду та готовності йти заради цього до кінця, інколи ризикуючи власним життям.

Цьому не можна навчитись, якщо не маєш хисту, якщо тобі не болить несправедливість, а власний комфорт важливіший за можливість дістатися істини.

Пишаюсь тим, що російськими посіпаками виявились одиниці, а луганські журналісти продемонстрували найвищий професійний стандарт!

І щодня ми бачимо знайомі обличчя на центральних телеканалах та переглядаючи стрічки новин у соцмережах.

Окрема шана тим, хто тепер веде свої репортажі на робить дописи прямо з фронту! Ваші телевізійні сюжети, фото та пости стануть доказами російських злочинів після нашої Перемоги.

Нестерпно боляче говорити про втрати на інформаційному фронті.

На жаль, ми вже ніколи ми не побачимо репортажів наших Анастасії Волкової, Олександра Махова та Олександра Бондаренка, не почуємо у програмах Радіо «Пульс» голос Дмитра Сірика.

Окрема подяка працівникам офіційних прес-служб. Саме на вас покладена відповідальність за консолідацію громад, підтримку у людях віри та оптимізму.

Ваше слово – це зброя, без якої нам не перемогти.

Щиро вітаю Вас із професійним святом – Днем журналіста України!

Миру та щастя вам і вашим родинам! Слава Україні!