Прес-центр1 листопада 2016, 16:11

На Луганщині пом’янули польських офіцерів, закатованих радянською репресивною машиною

Після захоплення Польщі у жовтні 1939 року до СРСР було інтерновано і депортовано сотні тисяч польських військовослужбовців, у тому числі і у місто Старобільськ. У полоні опинилися близько 130 тисяч солдат і офіцерів польської армії. Серед утримуваних військовополонених були: 8 генералів, 3860 офіцерів та 12 капеланів.

Серед інтернованих були переважно представники польської інтелігенції, мобілізованої на початку війни, а саме 20 вузівських професорів, близько 400 лікарів, десятки юристів та інженерів, понад 100 вчителів, багато громадських діячів, літераторів, журналістів та священиків.

5 березня 1940 року Сталін приймає рішення – розстріляти польських військовополонених. Бранців почали перевозити до Харкова, де їх і було розстріляно та поховано неподалік від району П’ятихатки.

У Старобільську поховано 48 польських офіцерів, які померли від хвороб або були вбиті під час спроби втекти. На кладовищі стоять 48 безіменних хрестів, список похованих до сих пір до кінця не встановлений.

Сьогодні, 1 листопада, заступник голови облдержадміністрації Ольга Лішик, представники Генерального консульства Республіки Польща в Харкові та польських національно-культурних товариств Луганської області, прихожани Римсько-католицької церкви «Різдва Пресвятої Богородиці» м. Луганська взяли участь у поминальних богослужбових відправах за загиблими польськими офіцерами. Меморіальні заходи відбулися на кладовищі Старобільська біля Хреста пам’яті та біля меморіальної дошки при жіночому монастирі, в якому був розміщений табір польських військовополонених.

Учасники процесії пом’янули невинно замордованих поляків, згадавши про воїнів України, що перебувають у полоні бойовиків та українських в’язнів совісті у тюрмах РФ.

«Цю трагедію ніколи не буде забуто українським народом, а ці події є прикладом злочинного ставлення до людини з боку тоталітарного режиму. І у наші дні на нашій рідній землі ворог здійснює подібні душогубства. Але військовому злочину не має строку давності!» – наголосила Ольга Лішик.